У цій заповіді Божій – ключ до щастя

Фото: Socratify.net

Перша заповідь Божа, без якої неможливо сходження до інших, говорить: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією силою твоєю» – ось перша і найбільша заповідь.

Любов до Бога – природна потреба нашої душі, вона закладена в кожному з народження, прагнення до Бога дано нам разом з життям. Любов до Бога проявляється постійно і повсюдно: в пошуку прекрасного, в захопленні Божим світом, природою, її гармонією і красою, в повазі і шануванні старших, батьків, педагогів, тих, хто нас виховав і виростив. Любов до Бога закладена в творчості, в спробі знайти досконалу лінію, звук, слово. Вона є основою справжньої дружби, щирої любові, будь-якого доброго діла.

Прекрасним і гідним любові може бути тільки добро, а благ один Бог.

До доброго і благого все прагнуть, а значить, свідомо чи несвідомо всі прагнуть до Бога.

У разі зникнення такого прагнення людину покидає життя, радість, любов, натхнення, навіть якщо вона ще автоматично існує. Зубожіння любові – найстрашніше зло для душі.

Бог створив людину за образом і подобою, відкривши їй шлях до богопізнання. І за всі Свої милості і благодіяння, незліченні дари Творець нічого не вимагає натомість, задовольняючись лише нашою любов'ю.

Але як проявити свою любов до Бога? Прагнути виконувати волю Божу. Вона відкрита нам в заповідях, Святому Письмі. Господь Сам сказав нам: «Якщо ви Мене любите, дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін.14: 15).

Намагатися не забувати про Божі милості, незаслужені дари, невпинно славити і дякувати Подавця всіх благ. Пом'якшувати серце своє милостинею і великодушністю: прощати кривдників, допомагати нужденним, співчувати бідним. Як ніщо не може перервати Божої любові до нас, так ніщо не повинно затьмарити Бога в нашому серці. Все, що змушує нас забути про Бога, веде до загибелі душі.

КП в Україні

Читайте також

Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчарування

Про те, чому неофіти 90-х пішли в тишу, як розпізнати «темного двійника» Церкви і де насправді шукати світло.

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.