На уровне фактов смуту произвел патриарх Варфоломей
Патриарх Варфоломей и Патриарх Кирилл. Фото: 24.ua
Когда я читаю «а чего наши взъелись», я должен заметить, что наши-то ни разу не взъелись. Патриарх Кирилл НЕ требует себе титула Primus sine paribus, НЕ заявляет о своих правах распоряжаться в других поместных Церквях, НЕ объявляет себя «первоиерархом вселенской Церкви», НЕ претендует смещать и заменять предстоятелей поместных церквей просто потому, что светские власти его об этом душевно попросили, НЕ заявляет о превосходстве Московского престола или русской нации в Православии. В этом конфликте претензии сторон совершенно неравнозначны.
У конфликта есть совершенно конкретный инициатор, и совершенно конкретный продолжатель, который прилагает все усилия для его расширения. И есть сторона реагирующая, которая как раз пытается сохранить то, что было до этого.
Это не вопрос оценок – допустим, вы одобряете Варфоломея и верите, что он в впрямь примус-синепарибус. Допустим, вы считаете, что произведя всю эту смуту, патр.Варфоломей прав – на уровне оценок. Но на уровне фактов, смуту произвел именно он.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.