Главные события происходят сейчас не в Украине
Сердце болит от новостей, говорящих о готовящемся масштабном наступлении на нашу Святую Церковь. Фото: Facebook
Сегодня, с кем ни общаешься, во всем мире православные пытаются нас как-то поддержать... И в Японии, и в Америке, и в Германии – все с огромным вниманием следят за новостями об Украинской Православной Церкви, молятся о нас Господу и Пречистой Матери Его...
Мне же кажется, что главные события сейчас разворачиваются не у нас. У нас все понятно. Христос, Тело Его Святое – и деньги, власть, мирские удовольствия... Православные – и раскольники... Церковь Христова – и политическая партия. Гонения и притеснения – и полное потворство, и поддержка властей.
Все на поверхности, все видно и любому, кто привык включать разум разобраться в ситуации очень легко.
Главные же события разворачиваются вокруг всех церквей Мирового Православия. То там, то здесь просачиваются новости, говорящие о готовящемся масштабном наступлении на нашу Святую Церковь. Вот от чего сердце болит...
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.