Между Поместными Церквями установилось недоверие
Патриарх Варфоломей. Фото: livejournal.com
После действий патриарха Варфоломея и его союзников православный мир переживает кризис доверия в межправославных взаимоотношениях.
На много лет вперед, если не десятилетия и больше, между группами Поместных Церквей установится стойкое недоверие.
Если патриарх Феодор вчера говорил одно, а сегодня - диаметрально противоположное, возникает вопрос о том, а как ему после этого вообще можно доверять в каких-то вопросах? То же самое касается и Константинопольского патриарха – десятилетиями он признавал анафему Филарету и не принимал его апелляции, а потом резко изменил свою точку зрения.
Это грандиозный удар по единству Церкви, которое Варфоломей надеется удержать насилием и репрессиями. Судя по всему, ему наплевать на реальное единомыслие, и он стремится заменить его внешним подчинением Фанару. Всех переломать через колено с помощью нового «императора» в лице Госдепа.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.