Константинопольський патріархат прийняв рішення канонізувати двох афонітів

Старець Софроній і старець Ієронім. Фото: СПЖ

27 листопада Священний синод Константинопольського патріархату, за рекомендацією Канонічного комітету, прийняв рішення канонізувати старця Ієроніма Симонопетрського та архімандрита Софронія (Сахарова), повідомляє грецьке видання «Оrthodox Тімеѕ».

Отець Ієронім Симонопетрський народився в 1871 році. У 17 років прийняв постриг у монастирі Симонопетра. У числі різних послухів виконував обов'язки секретаря, бібліотекаря та ін.

Деякий час перед початком Першої світової війни займав посаду економа в храмі Вознесіння Господнього в Афінах – подвір'я монастиря Симонопетра. Одним із його духовних наставників був святитель Нектарій Егінський.

Старець Ієронім відомий тим, що укладав молебні канони і служби, головним чином, на честь афонських святих. Він був тихим і мовчазним, відрізнявся нестяжанням і смиренням: носив старий одяг, спав сидячи, ночами таємно чистив монастирський нужник.

За аскетичне життя й духовні обдарування старець користувався великим авторитетом і в 1920 р. був обраний ігуменом Симонопетра. За своїм смиренням старець нічого не говорив від себе, але тільки вказував у святоотцівських книгах підходяще до випадку місце.

Під час негараздів, викликаних церковними нововведеннями, старець був в 1931 році вигнаний із монастиря, а потім призначений духівником Вознесенського подвір'я в Афінах і прожив там 26 років.

Помер старець Ієронім Симонопетрський 7 січня 1957 року в Афінах.

Старець Софроній (Сахаров) народився 22 вересня 1896 року в Москві в православній купецькій сім'ї. Учасник Першої світової війни (інженерні війська, обер-офіцер). Займався живописом. В 1918 році в Москві його двічі заарештовували органи ВЧК.

У 1921 році емігрував з Росії в Берлін, а в 1922 році переїхав до Парижа, де працював художником і виставляв свої картини в паризьких салонах. У 1924 році на Великдень у нього було бачення Нетварного Світла, у зв'язку з чим він вирішив присвятити своє життя Богу.

Він їде на Афон, де 8 грудня 1925 р. був прийнятий в Пантелеймонів монастир, а 18 березня 1927 р. пострижений у чернецтво з ім'ям Софроній. У 1930 році познайомився зі старцем Силуаном Афонським, який став його духовним керівником.

13 травня 1930 р. монах Софроній був висвячений у ієродиякона сербським єпископом Жицьким Миколою (Велимировичем), а 1 грудня 1935 р. був пострижений у велику схиму.

У 1938 році помер духовний наставник ієродиякона Софронія – старець Силуан, у зв'язку з чим ієродиякон Софроній йде в «пустелю»: спочатку в Карульский, а потім в деякі інші афонські скити.

У 1941 році він був висвячений в ієромонаха і з 15 лютого 1942 р. став духівником монастиря святого Павла на Афоні.

Після війни з політичних міркувань ієромонах Софроній разом із групою інших руських ченців був висланий з Афону і в 1947 році приїхав до Франції, де вступив на четвертий курс Свято-Сергіївського богословського інституту. Пізніше перейшов у клір Західно-Європейського Екзархату Московського Патріархату і почав служити помічником настоятеля Микільської церкви при Руському старечому будинку в Сент-Женев'єв-де-Буа (1947-1956).

У 1948 році публікує перше ручне видання книги «Старець Силуан», а в 1952 році в Парижі вийшло перше друкарське видання цієї книги.

У 1956 році у Франції старець Софроній на фермі Колара (поблизу Сент-Женев'єв-де-Буа) заснував чернечу громаду.

Навесні 1959 року, вже у Великобританії, заснував монастир Святого Іоанна Предтечі в графстві Ессекс. 1 вересня 1974 р. відійшов від настоятельства й став духівником обителі.

Помер 11 липня 1993 року в монастирі Святого Іоанна Предтечі в Ессексі.

Раніше СПЖ писала, що патріарх Варфоломій оголосив про канонізацію архімандрита Софронія (Сахарова). Крім того, перебуваючи з візитом на Афоні, під час свого відвідування Протатського храму в Карієсі, патріарх Варфоломій повідомив, що Константинопольський патріархат прийняв рішення про всецерковне шанування старців Ієроніма Симонопетрського, Даниїла Катунакського, Йосипа Ісихаста й Єфрема Катунакського.

Читайте також