Прямий удар по гріху

Митрополит Антоній (Паканич). Фото: facebook.com/MitropolitAntoniy

Для того щоб боротися зі своїми недоліками і гріхами, потрібно їх виявити в першу чергу, але також важливо проявити рішучість у боротьбі. У будь-якій конфліктній ситуації важлива рішучість. Якщо противник бачить, що він сильніший, що його опонент не має впевненості у своїх силах і намірах і розгублений, тоді з легкістю буде наносити свої удари і вражати ціль.

Приблизно так само відбувається у нашій боротьбі з гріхом. Якщо ми рішуче вступаємо в бій, тримаємо лице перед противником, не даємо йому спуску, то є надія на перемогу. Якщо ж ми не впевнені в успіху, сумніваємося, а чи це ворог взагалі – нічого доброго з цього не вийде.

На жаль, багато хто з нас саме так нерішуче і діють у боротьбі зі своїми гріхами і слабкостями. Вони перестають в них бачити ворога, а отже, перестають боротися з ними. З нерішучості починається потурання собі з сумними наслідками. Ми перетворюємося з людей в «ходячі дерева».

Коли Христос, зцілюючи одного разу одного сліпого, запитав у нього, чи бачить він що-небудь, останній відповів, що бачить людей як ходячі дерева (Мк. 8:24). І це порівняння зовсім не випадково. Ми говоримо, але не виконуємо, проживаємо життя, а не живемо, засмучуємося, однак нічого не змінюємо.

Точно так само і в храмі, незважаючи на його видиму наповненість людьми, може виявитися по-справжньому порожньо. Святі отці неодноразово з жалем говорили, що багато людей тільки своїм тілом ходять в храм, при цьому їх розум і серце залишаються в якому-небудь іншому місці, і храм пустує.

І коли відбуваються ті чи інші глобальні потрясіння, як, наприклад, війни, руйнування, всілякі катаклізми або стихійні лиха, ми намагаємося знайти цьому масу різних причин. Але на головну причину люди не хочуть звертати уваги. У кожної матеріальної катастрофи є своя духовна підоснова, і чим далі людство у своїй життєдіяльності віддаляється від Бога, тим серйозніше можуть бути наслідки для всього Всесвіту.

КП в Україні 

Читайте також

Громила, який став адептом любові до ворогів

Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.

Полуденний біс – давня назва апатії та туги

Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.

Зцілення від душевної нудоти

Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.

Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь

​Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.

Святий з нестерпним характером

Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.

Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина

Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.