Прямий удар по гріху
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: facebook.com/MitropolitAntoniy
Для того щоб боротися зі своїми недоліками і гріхами, потрібно їх виявити в першу чергу, але також важливо проявити рішучість у боротьбі. У будь-якій конфліктній ситуації важлива рішучість. Якщо противник бачить, що він сильніший, що його опонент не має впевненості у своїх силах і намірах і розгублений, тоді з легкістю буде наносити свої удари і вражати ціль.
Приблизно так само відбувається у нашій боротьбі з гріхом. Якщо ми рішуче вступаємо в бій, тримаємо лице перед противником, не даємо йому спуску, то є надія на перемогу. Якщо ж ми не впевнені в успіху, сумніваємося, а чи це ворог взагалі – нічого доброго з цього не вийде.
На жаль, багато хто з нас саме так нерішуче і діють у боротьбі зі своїми гріхами і слабкостями. Вони перестають в них бачити ворога, а отже, перестають боротися з ними. З нерішучості починається потурання собі з сумними наслідками. Ми перетворюємося з людей в «ходячі дерева».
Коли Христос, зцілюючи одного разу одного сліпого, запитав у нього, чи бачить він що-небудь, останній відповів, що бачить людей як ходячі дерева (Мк. 8:24). І це порівняння зовсім не випадково. Ми говоримо, але не виконуємо, проживаємо життя, а не живемо, засмучуємося, однак нічого не змінюємо.
Точно так само і в храмі, незважаючи на його видиму наповненість людьми, може виявитися по-справжньому порожньо. Святі отці неодноразово з жалем говорили, що багато людей тільки своїм тілом ходять в храм, при цьому їх розум і серце залишаються в якому-небудь іншому місці, і храм пустує.
І коли відбуваються ті чи інші глобальні потрясіння, як, наприклад, війни, руйнування, всілякі катаклізми або стихійні лиха, ми намагаємося знайти цьому масу різних причин. Але на головну причину люди не хочуть звертати уваги. У кожної матеріальної катастрофи є своя духовна підоснова, і чим далі людство у своїй життєдіяльності віддаляється від Бога, тим серйозніше можуть бути наслідки для всього Всесвіту.
Читайте також
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.
Справжня Пасха: від біології до духу і народження особистості
Чому радість Воскресіння згасає в буднях? Роздуми про те, як пережити катастрофу ветхого «я» і зробити Пасху особистою перемогою.