Прямий удар по гріху
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: facebook.com/MitropolitAntoniy
Для того щоб боротися зі своїми недоліками і гріхами, потрібно їх виявити в першу чергу, але також важливо проявити рішучість у боротьбі. У будь-якій конфліктній ситуації важлива рішучість. Якщо противник бачить, що він сильніший, що його опонент не має впевненості у своїх силах і намірах і розгублений, тоді з легкістю буде наносити свої удари і вражати ціль.
Приблизно так само відбувається у нашій боротьбі з гріхом. Якщо ми рішуче вступаємо в бій, тримаємо лице перед противником, не даємо йому спуску, то є надія на перемогу. Якщо ж ми не впевнені в успіху, сумніваємося, а чи це ворог взагалі – нічого доброго з цього не вийде.
На жаль, багато хто з нас саме так нерішуче і діють у боротьбі зі своїми гріхами і слабкостями. Вони перестають в них бачити ворога, а отже, перестають боротися з ними. З нерішучості починається потурання собі з сумними наслідками. Ми перетворюємося з людей в «ходячі дерева».
Коли Христос, зцілюючи одного разу одного сліпого, запитав у нього, чи бачить він що-небудь, останній відповів, що бачить людей як ходячі дерева (Мк. 8:24). І це порівняння зовсім не випадково. Ми говоримо, але не виконуємо, проживаємо життя, а не живемо, засмучуємося, однак нічого не змінюємо.
Точно так само і в храмі, незважаючи на його видиму наповненість людьми, може виявитися по-справжньому порожньо. Святі отці неодноразово з жалем говорили, що багато людей тільки своїм тілом ходять в храм, при цьому їх розум і серце залишаються в якому-небудь іншому місці, і храм пустує.
І коли відбуваються ті чи інші глобальні потрясіння, як, наприклад, війни, руйнування, всілякі катаклізми або стихійні лиха, ми намагаємося знайти цьому масу різних причин. Але на головну причину люди не хочуть звертати уваги. У кожної матеріальної катастрофи є своя духовна підоснова, і чим далі людство у своїй життєдіяльності віддаляється від Бога, тим серйозніше можуть бути наслідки для всього Всесвіту.
Читайте також
Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії
Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.
Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії
Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.
Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким
Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.
Чи вічні вічні муки? Суперечка, яка не вщухає півтори тисячі років
У Неділю Страшного суду ми задаємо найнезручніше питання християнства: як Бог-Любов може приректи Своє творіння на нескінченні страждання?
Стрітенська свічка: світло на просвітлення народів чи магічний оберіг?
Навіщо освячувати свічки на Стрітення особливим чином і як християнська традиція перемогла давні страхи перед громом і чумою.
Зв'язок через вічність: Чому ми молимося за померлих
Вселенська батьківська субота. Ми стоїмо в храмі із записками про упокоєння і думаємо: а чи є сенс? Якщо людина померла, її доля вирішена. Чи ні?