Поместной Церковью какого народа является «Константинопольская» Церковь?
Фанар. Фото: СПЖ
Не могу отделаться от постоянно возникающего вопроса – Поместной Церковью какого народа или территории является «Константинопольская» Церковь?
Похоже в истории Церкви это из ряда вон выходящая ситуация, когда объектом миссии является не ныне живущее население определенной территории, а... жившее когда-то в исчезнувшем государстве. Миссия-во-времени какая-то получается. Церковный «Интерстеллар»)
Нельзя же серьезно полагать, что Константинопольская Церковь может оставаться Церковью нескольких сот греков, живущих в современном Стамбуле.
И вообще, зачем для одного народа необходимо существование нескольких Церквей? Есть Константинопольская Церковь, которой подчиняется греческая диаспора в США, есть Греческая Церковь для греческих греков (простите за тавтологию), есть Кипрская Церковь для кипрских греков и т.д.
Кто-то может назовет это крамолой, но почему все эти Церкви не объединяться в одну Греческую Церковь? Я конечно, понимаю, есть разные государства и т.д. Но опять-таки, в чем смысл существования Константинопольской Церкви, если она не проводит миссию среди турков? И вообще давным-давно утратила свое миссионерское измерение, паразитируя на миссионерских достижениях других Церквей? Это абсолютно лишний церковный конструкт, который по недоразумению продолжает свое существование, хотя соборное начало Церкви должно было бы давно упразднить его, и либо создать Турецкую Церковь, либо перенести Константинопольскую кафедру в Афины, объединив КонстП и ЭПЦ.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.