Святкування Різдва за старим стилем – це не радянська традиція
В соцсетях запущена кампания по переносу празднования Рождества. Фото: Facebook
Знову зашкалює нездорова полеміка, коли маємо святкувати Різдво – 25 грудня (н.ст.) чи 7 січня (25 грудня ст.ст.). Здавалося б, яка проблема? Хто святкує 25 грудня за новим стилем, нехай собі святкує так, хто святкує 7 січня (тобто 25 грудня за старим стилем), нехай святкує так. Але чомусь обов’язково ж треба на цьому грунті влаштувати в суспільстві чергові суперечки і роздори, нав’язуючи один одному власну «найправільнішу» думку. Причому дуже часто це питання роздмухують саме ті, хто насправді не ходить до церкви ані 25 грудня, ані 7 січня, не живе літургійним життям, не причащається і т.п. Здавалося б, яке діло цим людям, коли вірянам щось святкувати? Якийсь більшовизм, перевдягнений в нові шати ((
Сьогодні багато хто пише, що Різдво за старим стилем (7 січня н.ст.) – це «радянське», «російське», а от Різдво 25 грудня н.ст. – це «європейське»… Так от, щодо «радянського», саме більшовики в 1920-ті рр. намагались силоміць примусити Православну Церкву перейти на новий стиль і святкувати Різдво 25 грудня, замість «старорежимного» 7 січня.
Для прикладу публікую офіційний радянський календар за 1929 р., де неробочим днем вказане 25 грудня, а 7 січня – як робочий день. Саме так було, більшовики забороняли 7 січня святкувати і ходити до церкви, оголосивши цей день робочим, натомість вихідним було оголошене 25 грудня. Але люди на знак спротиву комуністам все одно святкували за старим стилем (тобто 7 січня за новим стилем). Це була одна з форм мирного спротиву совєтизації… Так робили і мої діди і бабці…
В 1923 р. на вимогу радянської влади московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на новий стиль і святкування Різдва 25 грудня н.ст., але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні, через що патр. Тихон того ж року скасував свою календарну реформу. Совєти наполягали в категоричній формі, щоб він знов повернувся на новий стиль, відповіддю на що став лист патр. Тихона від 17 вересня 1924 р., з якого ми дізнаємось подробиці цієї акції комуністичного режиму. Нижче навожу цитати з цього листа, щоб кожен міг сам пересвідчитись, як все було насправді.
А ось видатний український вчений і патріот, віце-президент Української академії наук Сергій Єфремов, який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав в 1925 р.: «Різдво за старим стилем, "справжнє" Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».
А так С. Єфремов писав про Різдво в 1924 р.: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».
На жаль, у нас вже стало звичкою не знати і зневажати власну історію, спадщину, традиції (( Одним з таких спотворень є штучно запущена через сучасні ЗМІ фейкова пропагандистська теза, що традиційне святкування Різдва за старим стилем (тобто 7 січня н.ст.) – це начебто «радянська» чи «російська» традиція.
Різдво є Христове, незалежно від дат. А називають його «радянським», «російським», «єврейським» чи ще якимсь тавром зазвичай люди, які Його не шанують ні за яким календарем (((
Всіх, хто святкує Різдво за новим стилем, вітаю зі святом. А хто святкує за традиційним для українського народу церковним календарем – зі святом св. Спиридона Тримифунтського. Жодних проблем тут не повинно бути, кожен має право дотримуватись власних традицій.
Проблеми виникають, коли більшовики різних мастей починають нав’язувати іншим свої ідеї і думки, ламати і скасовувати усталені традиції на догоду власним амбіціям і стереотипам. До слова, так само щодо Різдва за старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Навожу тут для прикладу і їхні директиви. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша…
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.