Святкування Різдва за старим стилем – це не радянська традиція

В соцсетях запущена кампания по переносу празднования Рождества. Фото: Facebook

Знову зашкалює нездорова полеміка, коли маємо святкувати Різдво – 25 грудня (н.ст.) чи 7 січня (25 грудня ст.ст.). Здавалося б, яка проблема? Хто святкує 25 грудня за новим стилем, нехай собі святкує так, хто святкує 7 січня (тобто 25 грудня за старим стилем), нехай святкує так. Але чомусь обов’язково ж треба на цьому грунті влаштувати в суспільстві чергові суперечки і роздори, нав’язуючи один одному власну «найправільнішу» думку. Причому дуже часто це питання роздмухують саме ті, хто насправді не ходить до церкви ані 25 грудня, ані 7 січня, не живе літургійним життям, не причащається і т.п. Здавалося б, яке діло цим людям, коли вірянам щось святкувати? Якийсь більшовизм, перевдягнений в нові шати ((

Сьогодні багато хто пише, що Різдво за старим стилем (7 січня н.ст.) – це «радянське», «російське», а от Різдво 25 грудня н.ст. – це «європейське»… Так от, щодо «радянського», саме більшовики в 1920-ті рр. намагались силоміць примусити Православну Церкву перейти на новий стиль і святкувати Різдво 25 грудня, замість «старорежимного» 7 січня.

Для прикладу публікую офіційний радянський календар за 1929 р., де неробочим днем вказане 25 грудня, а 7 січня – як робочий день. Саме так було, більшовики забороняли 7 січня святкувати і ходити до церкви, оголосивши цей день робочим, натомість вихідним було оголошене 25 грудня. Але люди на знак спротиву комуністам все одно святкували за старим стилем (тобто 7 січня за новим стилем). Це була одна з форм мирного спротиву совєтизації… Так робили і мої діди і бабці…

В 1923 р. на вимогу радянської влади московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на новий стиль і святкування Різдва 25 грудня н.ст., але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні, через що патр. Тихон того ж року скасував свою календарну реформу. Совєти наполягали в категоричній формі, щоб він знов повернувся на новий стиль, відповіддю на що став лист патр. Тихона від 17 вересня 1924 р., з якого ми дізнаємось подробиці цієї акції комуністичного режиму. Нижче навожу цитати з цього листа, щоб кожен міг сам пересвідчитись, як все було насправді.

А ось видатний український вчений і патріот, віце-президент Української академії наук Сергій Єфремов, який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав в 1925 р.: «Різдво за старим стилем, "справжнє" Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».

А так С. Єфремов писав про Різдво в 1924 р.: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».

На жаль, у нас вже стало звичкою не знати і зневажати власну історію, спадщину, традиції (( Одним з таких спотворень є штучно запущена через сучасні ЗМІ фейкова пропагандистська теза, що традиційне святкування Різдва за старим стилем (тобто 7 січня н.ст.) – це начебто «радянська» чи «російська» традиція.

Різдво є Христове, незалежно від дат. А називають його «радянським», «російським», «єврейським» чи ще якимсь тавром зазвичай люди, які Його не шанують ні за яким календарем (((

Всіх, хто святкує Різдво за новим стилем, вітаю зі святом. А хто святкує за традиційним для українського народу церковним календарем – зі святом св. Спиридона Тримифунтського. Жодних проблем тут не повинно бути, кожен має право дотримуватись власних традицій.

Проблеми виникають, коли більшовики різних мастей починають нав’язувати іншим свої ідеї і думки, ламати і скасовувати усталені традиції на догоду власним амбіціям і стереотипам. До слова, так само щодо Різдва за старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Навожу тут для прикладу і їхні директиви. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша…

Читайте також

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.

Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»

Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.

Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри

Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.

Різдво без канікул

Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.