«Нас бо заради родився Превічний Бог!» Привітання редакції та авторів СПЖ

Різдво Христове. Ескіз розпису вівтарної стіни Південного приділу на хорах Володимирського собору. Нестеров Михайло Васильович. 1890-1891 рр. Фрагмент. Фото: ippo.ru

Друзі! Ще один Різдвяний піст наблизився до кінця, ми знову на порозі такого всеосяжного, але такого тихого і особистого свята. Про нього сказані мільйони слів, і все одно воно залишається до кінця не усвідомленим – як всемогутній Творець Всесвіту прийшов в людський світ ніжним і слабким немовлям і назавжди змінив наше життя.

У ці дні ми традиційно підводимо підсумки минулого року і можемо впевнено говорити – незважаючи на випробування, які довелося пережити багатьом вірянам, священикам та ієрархам, наша Церква стала сильнішою та згуртованішою. І це сталося завдяки спільній соборній молитві, в тому числі і вашій, дорогі читачі.

Христос народжується, зустрічаємо Його прихід у радості, єдності і любові!

Редактор Валерій Ступницький

*   *   *

Христос прийшов у цей світ невпізнаним і пішов з нього незрозумілим. Він народився в загоні для худоби і помер на Хресті…

Я хочу побажати нашим читачам не соромитися того, що світ нас не розуміє і не хоче знати, не боятися вузькості і тісноти шляху до Бога. Виходьте за територію резервації, де сонні пастухи пасуть своїх сонних овець. Кидайте це в'язке болото і йдіть, не озираючись, за співом ангелів до Віфлиємських ясел.

Шукайте Христа серед малих і простих, тому що Він відкинув знатне і багате. Христос зруйнував всі ДСТУ цього світу своєю парадоксальною Любов'ю.

Нехай світло Віфлеємської Зірки зігріває ваші серця, і нехай поглине всіх вас Рай.

Протоієрей Ігор Рябко

*   *   *

Христос прийшов у цей світ, щоб спасти грішників.

Це, з одного боку, вказує на Його безмежну любов до людини, але, з іншого боку, говорить про наш духовний стан. У цьому сенсі важливо пам'ятати, що відчуття власної «святості», впевненість у своїй «праведності» відкидає людину від Христа.

Тільки чесність, тільки бажання бути до кінця щирим і гранично відкритим з Богом і з самим собою дасть нам можливість не тільки зрозуміти, що ми потребуємо спасіння, але і зможе допомогти зустрітися зі Спасителем. 

Усім бажаю стати причасниками і учасниками цієї зустрічі! Зі Святом!

Протоієрей Тарасій Забудько

*   *   *

Я, як і багато сьогоднішніх парафіян, не був вихований на нормах християнського життя і переступив поріг храму вже в десятому класі школи, і на пару тижнів пізніше за своїх батьків. До цього часу святкування Нового року погоджувалося у мене з відчуттям чарівництва, тоді як Різдво Христове абсолютно вислизало від уваги і сприймалося як якась додаткова «опція» зимових канікул.

Цілком зрозуміло, що сьогодні все зовсім по-іншому, і тільки пройшовши певний шлях починаєш розуміти, що сприйняття того чи іншого свята є свого роду індикатором ціннісних орієнтирів людини. Ми змінюємося протягом усього нашого життя, і дай Бог, щоб цей процес ніколи не закінчувався, а його вектор завжди був спрямований у вічність.

Дай Бог, щоб у наших серцях ніколи не було місця для уявного чарівництва Нового року, але все більше ставало місця для реального і неймовірного дива втілення і воплочення Сина Божого. Нехай кожне наше навіть найменше зусилля не пропаде марно і стане черговим кілочком, вбитим у «скелю» життя на шляху сходження до «Вершини Світу» – Небесного Єрусалиму, а Богонемовля Христос завжди буде поруч, підстрахує, а якщо потрібно, то й на руках понесе.

З Різдвом Христовим!

Протоієрей Володимир Долгіх

*   *   *

Вже традиційно, за два тижні до Різдва Христового в інтернеті починаються баталії навколо дати святкування. Одні відстоюють традицію, інші ратують за новизну, а деякі, навіть, всерйоз сперечаються про те, коли ж насправді народився Христос...

Але приходить день свята і ти з усією очевидністю відчуваєш марність навколоріздвяних дискусій і неважливість спірних тем. Тому, що Різдво зовсім не про це.

Досвід Різдва – це не досвід спогаду. Ми нічого не згадуємо і не святкуємо «на честь».

Досвід Різдва – це досвід реального народження Христа в Церкві, це досвід зустрічі кожної християнської душі з явленим у світ Спасителем.

Бажаю, щоб кожен з нас, переживши цей досвід, зумів зберегти його в собі, не втрачаючи його в життєвій метушні і не розмінюючи на непотрібні суперечки.

Протоієрей Володимир Пучков

*   *   *

Цими першими днями нового року гостро відчувається, що Різдво Христове – свято для обраних. Як, втім, і всі церковні свята. Лише для того малого стада, якому Господь наказав не боятися. 
Але перед Різдвом, яке ми святкуємо 7 січня, особливо відчутною є різниця між людьми, які прагнуть до Бога, і не мають потреби в Його присутності в своєму житті. Напередодні православного Різдва наші громадяни вже так насвяткувалися з приводу календарного нового року, що ще одне свято, що сповіщає прихід у світ Спасителя, сприймається як надбавка до обойми вихідних і не більше. Ну і ще привід для подарунків, сімейних вечерь, колядок та інших традицій.

А для людей церковних ці кілька днів перед Різдвом – час особливо наполегливого руху проти течії мирського життя. І не всі здатні досить активно рухатися, і не кожен може встояти.  Що, знову-таки, справа звичайна. Але в підготовці до Різдва більш виразне і наочне.  

І нікому не розкажеш, та й не хочеться, що Діва Марія і Йосип Обручник, які шукають притулку в переповненому людьми Віфлеємі, все також реальні і вкрай значимі в цьому 2020 році від Різдва Христового. Що закриті перед ними дві тисячі років тому двері будинків, які не дали притулку, і сьогодні б'ють в серце віруючих людей. Що подія у Віфлеємській печері народження Богонемовляти змінила можливість життя кожного з нас. Змінила світ. І ми, як пастухи і волхви – так же шукаємо і знаходимо. 

«Якщо ми в простоті і смиренні будемо шукати Бога, свого Творця і Спасителя, Який вже прийшов у світ і здійснив подвиг нашого спасіння, й сьогодні до кожного з нас Господь пошле Свого Ангола або свою зірку, які приведуть нас до Христа, нашого Творця і Спасителя», – з Різдвяного послання-2020 Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

Марина Богданова

*   *   *

Дорогих колег редакції СПЖ вітаю з Різдвом Христовим!

На православних журналістах канонічної Церкви особлива і велика відповідальність, бо нам належить нести слово Боже в світ і викривати всяку брехню і неправду.

З перших днів створення СПЖ редакція взяла сміливий тон із захисту прав вірян Української Православної Церкви, виступила зі сміливими викривальними публікаціями розколу і політичних діячів, які порушують конституційні релігійні норми в Україні, свободу совісті. Матеріали СПЖ мають широкий резонанс. А у деяких супротивників нашої Церкви при слові «СПЖ» виступає піна на губах.

Але паралельно з гострою публіцистикою портал СПЖ розміщує і просвітницькі, місіонерські матеріали, має цікаву, оперативну стрічку новин.

Хочеться побажати колективу редакції допомоги Божої в трудах, різноманітних публікацій та залучення нових авторів. Приємно усвідомлювати, що медійний простір УПЦ шириться у своїй різноманітності та тематичній, редакційній спрямованості.

Із урочистостями Різдва Христового, дорогі друзі!

Диякон Сергій Герук,
член Національної Спілки журналістів України

редактор прес-служби Київської митрополії УПЦ

*   *   *

Дорогі друзі! Напередодні світлого, тихого і ласкавого свята – Різдва нашого Господа – від усього серця хочу побажати вам душевного миру, любові, радості і міцної віри.

Сьогодні православний світ переживає непрості, лукаві часи: брехня в черговий раз намагається видати себе за Правду. Що ж у цій ситуації може зробити кожен з нас? Дуже багато що: любити ближніх, молитися за пригноблювачів і тих, хто ображає, прагнути робити добрі справи, що перетворює нас зсередини, вчитися вирощувати в собі Божественну любов і перебувати в святій Православній Церкві. Саме так, справами свідчачи про духовну силу і красу Православ'я, зберігаючи його, ми стаємо єдиним Тілом Христовим, яке не зможе в цьому світі перемогти ніяке, навіть найсильніше беззаконня, адже «світло в темряві світиться».

Нехай кожен із нас буде для оточуючих справжнім променем світла Христового, в сяйві якого сьогодні прийшов у світ Спаситель, щоб перебувати з нами «по всі дні до кінця віку».

Христос рождається! Славімо Його!

Єлизавета Пронь

*   *   *

Різдвяні вітання часто містять побажання того, щоб Христос народився в наших серцях. Дійсно, народження і зростання Христа в нас є мета християнства. Тема дуже глибока, вона звертає нас до самої серцевини духовного життя. Тут те, заради чого існують всі церковні чини, дисципліни, правила.

Як відбувається народження Господа в душі? Людині необхідно увірувати в Христа, хреститися, жити в Церкві і наслідувати в своєму житті Христа. Нашій душі необхідно придбати людські якості Господа Іісуса. «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Іісусі!» (Філ. 2, 5) писав апостол Павло. «А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він» (1Ін. 2, 6) – говорив Іоанн Богослов.

Зростання Христа в нас – це виховання в нашому серці Його духовно-моральних якостей. Наприклад, подаючи милостиню, ми наслідуємо Господа, бо Він теж виділяв нужденним. Якщо приймаємо життєві несправедливості, скорботи, хвороби без нарікання і з сподіванням на Бога – в якійсь малій мірі уподібнюємося Невинному Страждальцю. Постимо чи молимося – наслідуємо Його, бо і Він любив піст і молитву. Через християнські чесноти ми ростемо в пізнанні Господа, і Він зростає в нас.

Ось цього «життєвого» християнства я б хотів побажати самому собі, і всім нам у святкові дні Різдва Христового. Нехай у нас все буде з Господом. Він народився на землі, щоб жити в людях, які називають себе християнами.

Дай Бог нам бути такими людьми.

Сергій Комаров

*   *   *

Різдво Христове… Дивовижний, зворушливий час, коли весь світ прислухається, коли ж дзенькнуть дзвоники ослика і вола, завмерлих у тісній печерці, що не сміють ворухнутися, поки не станеться диво. Воно зробить нас старшими братами маленького Бога.

Чекають пастухи, ангели й зірка в небі. І в цій тиші всі ми готові присягнутися тисячу разів, що ніколи не образимо Його, не відвернемося від Нього.

От би зберегти цю готовність на все життя!

З Різдвом Христовим!

Надія Кошман

*   *   *

Роз'єднаність і роз'єднання всього і вся – печать відступу людини від Бога. Творіння Боже пошкоджено гріхопадінням, і Христос приходить його оновити. І вже в Різдві Богонемовляти ми бачимо, що Він збирає до себе всіх: духовний світ (Ангели) і матеріальний; природу неживу (печера) і одухотворену (люди і тварини); інтелектуалів (волхви) і простих роботяг (пастухи). Все творіння тягнеться до свого Творця, і тільки в Ньому перемагається всяке розділення.

Хочеться побажати всім нам подолання будь-якого роз'єднання: з рідними і близькими, з колегами і сусідами, з самими собою і головне – з нашим Творцем. Нехай свято наповнить наші серця радістю про народженого Христа.

«Да ликовству́ет у́бо вся тварь и да игра́ет, обнови́ти бо ю прии́де Христо́с и спасти́ ду́ши на́ша» (Стихира на стиховні. Служба Різдва Христового).

Катерина Вихованець

*   *   *

Дорогі читачі, сердечно хотів би привітати вас із настанням світлого і прекрасного свята. Нехай світло Різдвяної зірки веде вас крізь усі негаразди життєвих перешкод. Бажаю вам у першу чергу любові, тому що люблячи Бога і ближнього, ми стаємо щасливими і сильними.

Нехай Господь Своєю міцною і милостивою рукою направляє всіх нас до шляху Божого спасіння.

Здоров'я вам, радості і веселих колядок!

З найкращими побажаннями, Олександр Вознесенський

*   *   *

Христос рождається! Наш Спаситель народився на Землі два тисячоліття тому, і людство з трепетом пам'ятає про цю велику подію, зберігає пам'ять про велике Чудо. Церква радіє як під час самого свята Різдва Христового, так і у всякий день, пам'ятаючи про велику милість Божу.

Господь наш Ісус Христос – народжується поза часом. І хоча народився він у далекому минулому і прийшов в наш земний світ, Христос народжується протягом всієї подальшої історії. Народжується щодня в чиємусь серці, яке дізнається про Спасителя і відгукується на його поклик до миру, прощення і любові. Для кожного християнина в якийсь момент його життя народився Христос. Хочеться побажати кожному з нас частіше згадувати про це і пам'ятати ту солодку мить, коли свідомість і все наше єство прийняло Христа. Бажаю, щоб радість наша була у всі дні, і в ній полягав сенс нашого існування, щоб ми змогли бути наповненими і поділитися нею з тими, для кого Христос ще не народився.

У цьому наше покликання – ділитися радістю про Народжуваного і Вічного Христа!

Андрій Герман

*   *   *

Дорогі читачі!

Вітаю вас зі світлим і радісним святом Різдва Христового!

Торжество пришестя у світ Сина Божого розкриває перед нами картину того, як непомітна, на перший погляд, подія може докорінно змінити весь хід історії. Коли під дахом тісних ясел Богонемовля харчувалося молоком Своєї Пречистої Матері, ніхто навіть не міг припустити, що саме Він стане Спасителем людства від рабства гріха і смерті. Через диво свого народження Бог показав людям, що його дія в світі часто прихована від сторонніх очей. Він ніколи не виставляє Себе напоказ. Тільки чуйна і очищена від гріхів душа здатна виразно відчути його присутність у кожній миті земного буття.

Різдво Христове – перше двунадесяте свято в новому році. Воно вселяє надію на те, що Господь обов'язково буде супроводжувати нас на майбутньому відрізку життєвого шляху. Будемо намагатися якомога частіше радіти щоденному дотику Бога до нашого серця і молитовно дякувати Йому за це. На тлі такого духовного щастя всі інші життєві негаразди здаються дрібними і незначними.

Нехай народжений у Віфлеємі Христос допоможе кожному з нас знайти непорушну віру в Його всемогутність і безмежну любов!

З нами Бог: є і буде!

Микола Волошин

Читайте також

Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил

Цього дня ми святкуємо Собор наших найтаємничіших, найблагородніших, невидимих ​​і вірних друзів.

Як зцілитися від кровотечі душі

Недільна проповідь.

У всіх спокусах йди в духовне серце, більше нікуди

Сердечна розмова про важливе.

Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла

Недільна проповідь.

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.