Для чого Бог прийшов у цей світ
Митрополит Антоній (Паканич). Фото: n-jerusalem.ru
З Різдвом Христовим! C завмиранням серця ми чекаємо це свято. Напевно, воно найбажаніше і добре. Неможливо описати всю важливість, значимість і масштаб події, яка сталася понад дві тисячі років тому, коли народилося немовля Христос.
Разом з Боголюдиною в світ прийшли любов і надія. Христос вмістив в себе все людство, покрив його Своєю любов'ю нечуваної сили і чистоти. Все добре знайшло життя, а зло навіки було переможено.
Наші серця дозрівали до довгоочікуваної зустрічі. Дні Різдвяного посту, немов низка сходинок довгих сходів, підвели нас до царського місця, де очікує нас Цар життя – Господь наш Ісус Христос.
Кожен відчув важкість подоланого шляху, свою неготовність до зустрічі, трепет від очікування. Але головне ж, що нас чекають, люблять, у нас вірять, нам довіряють. Як же важливо відповідати Творцю взаємністю: вірити, любити, чекати, довіряти. Ціле життя нам дано для цього! Все це начебто найпростіші думки. Вони загальновідомі. Але повторювати їх все ж потрібно кожному доти, поки серце не подолає відсталості і не впустить в нього Христа. Саме для цього Бог і прийшов у цей світ.
Читайте також
Дзеркало для пастиря: Моральність священника – це питання безпеки
4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.
Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським
Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?
Живе тіло чи мертва структура: Чому не можна вірити в Христа без Церкви
Розмова про те, чому Церква – це не будівля прокуратури, а реанімація, де тече кров.
Дзеркальний лабіринт праведності
Про те, як наші чесноти можуть стати стіною між нами і Богом і чому тріщина в серці важливіша за бездоганну репутацію.
Перший космонавт духа: як Антоній Великий перетворив пустелю на мегаполіс
20 років у кам'яному мішку. Історія святого, який перестав боятися.
Обличчя Почаєва: Валька-собачниця і старчик-атлет
Почаївська лавра – це не лише куполи та святині. Це насамперед люди. Два портрети дивовижних паломників: жінки, яка годує псів, і старого на турніку.