Накануне Рождества УПЦ принимала детей Донбасса, ПЦУ захватывала храмы
Детей Донбасса принимают монастыри и лавры УПЦ. Фото: С. Рыжков
Оттенки Праздника, простите.
Накануне Рождества, Украинская Православная Церковь, силами монастырей, священства и мирян принимает полторы сотни детишек из т.н. красной зоны Донбасса. Это там, где смерть ближе всего.
Это те дети, которые уже почти шесть лет слышат от взрослых бла-бла про мир, а видят бомбы и пули. Это те малыши, некоторые из которых впервые в своей жизни выбрались на мирную территорию Украины. Это те маленькие сердечки, многие из которых впервые на Рождество спят без опаски.
Принимает Киев, принимает Почаев. На русском и украинском. Потому что слово Бог на этих языках пишется одинаково. Как и слово добро. И любовь людей сближает на всех языках мира.
В это время ПЦУ захватили очередной храм. В селе Гринява (Ивано-Франковская обл.), вместе с воскресной школой и церковным домом. И напали на дворы священников УПЦ. В селах Стенка (Тернопольская обл.) и в селе Маща (Ровенская обл.). Это из свежих примеров, январских. Видимо на годовщину томоса.
«По плодам их узнаете их. Собирают ли с терновника виноград или с репейника смоквы?» (Евангелие от Матфея 7:16)
Прости им, точно не ведают…
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.