Для понимания нужно не переводить богослужение, а изучать его язык
Наша задача сегодня - просвещать народ Божий. Фото: Правмир
Как обычно, в прошедший пост обострилось у разного рода переводчиков богослужения. Дескать, все проблемы в Церкви от того, что я.Я.Я! не понимаю церковнославянский язык!
Сразу хочу отметить, что я не противник использования родных языков, не сторонник запрета родных языков, я лишь против разного рода революций и склок. Я лишь хочу развенчать доводы тех, кто сейчас глотки рвет «за перемены».
Некоторые священники, вместо того, чтоб заняться с прихожанами изучением языка, рассказывают нам байки о том, что стоит только перевести богослужение и Писание на русский, или украинский язык – и в храм прямо повалят люди молодые и старые, понявшие, вместившие и чтущие...Все будут стоять на службе и ПОНИМАТЬ! О наивность, о утопия!!!
Чтоб понимать Писание и богослужение – нужно учиться и прикладывать для этого сил не меньше, чем для изучения церковнославянского языка.
«Филипп подошел и, услышав, что он читает пророка Исаию, сказал: разумеешь ли, что читаешь?
Он сказал: как могу разуметь, если кто не наставит меня? и попросил Филиппа взойти и сесть с ним.» (Деян.8:30,31).
Неужели евнух читал писание на непонятном языке? Нет, он читал его на своем языке. Но понять все равно не мог. Сам не мог.
Думаю, наша задача сегодня – не будоражить тему, а просвещать народ Божий. Прикладывать силы к тому, чтоб в мире люди изучали и язык, и Писание... А от ссор и революций – мир и Дух Святой отходят даже от самых умных.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади