Старець Гавриїл: Історія про роботящого старця й послушників «ісихастів»
Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ
Людина не повинна бути не зайнятою. Кожна людина повинна працювати 5-6 годин на день, а тим більше – чернець: він повинен 5-6 годин нести послух, а решту часу приділяти духовному життю. Адже за заповіддю Господньою ти повинен заробити, щоб дати ще і незаможним – від цього ти знову отримуєш благословення Боже.
Знаєте, якось до одного старця прийшли на сповідь ченці і застали старця за рукоділлям. І сказали:
– Оце на! Ми молимося цілий день, у нас немає часу навіть на рукоділля.
Трохи помовчавши, старець запитав їх:
– А коли ви спите, хто за вас молиться?
Тоді вже настав час здивуватися «ісихастам». Вони не могли нічого відповісти. Нарешті, отямившись, вони запитали:
– А як же ви, старче?
На що старець їм відповів:
– А я ось працюю, роблю своє рукоділля і від надлишків подаю незаможним. І коли я сплю, вони за мене моляться.
Так що монах не повинен бути лінивим, він повинен заробляти собі на життя своїми руками. Ще має залишатися час на молитву й читання святих отців. Це обов'язково.
За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон
Читайте також
Ісусова молитва – найкращий спосіб спасіння в наш час
«Коли Ісус ішов звідти, за Ним слідували двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!» (Мф. 9: 27).
Що робити, коли світ летить у прірву?
Коли світ божеволіє, єдиний порятунок – знайти Царство Боже всередині себе. Але хто зараз шукає тиші, хто прагне «єдиного на потребу»?
Віра міцніє у випробуваннях: як українці спілкуються з Богом в епоху потрясінь
Редакція «Союзу православних журналістів» продовжує ставити жителям українських міст питання про духовне життя. Цього разу ми запитали людей про те, що являє собою їхня віра в Бога і як вона змінилася під час нинішніх важких випробувань.
Розслабленість – це про нашу душу
Читання про зцілення розслабленого відсилає нас у глибини власної душі. Історія про те, як Христос зцілив паралізовану людину, змушує нас задуматися про параліч власної душі.
Маніхейство політичної релігії
Політична релігія – це завжди маніхейство. Є «вони» – вороги, і є «ми» – сили «добра» і «світла». І є боротьба за певну «вселенську правду».
«Останні слова не мають бути лайливими»: ставлення українців до лихослів'я
Союз православних журналістів провів опитування на вулицях українських міст, щоб з'ясувати ставлення людей до лайки, яка стала помітною частиною публічного простору.