Старець Гавриїл: Історія про роботящого старця й послушників «ісихастів»

Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ

Людина не повинна бути не зайнятою. Кожна людина повинна працювати 5-6 годин на день, а тим більше – чернець: він повинен 5-6 годин нести послух, а решту часу приділяти духовному життю. Адже за заповіддю Господньою ти повинен заробити, щоб дати ще і незаможним – від цього ти знову отримуєш благословення Боже.

Знаєте, якось до одного старця прийшли на сповідь ченці і застали старця за рукоділлям. І сказали:

– Оце на! Ми молимося цілий день, у нас немає часу навіть на рукоділля.

Трохи помовчавши, старець запитав їх:

– А коли ви спите, хто за вас молиться?

Тоді вже настав час здивуватися «ісихастам». Вони не могли нічого відповісти. Нарешті, отямившись, вони запитали:

– А як же ви, старче?

На що старець їм відповів:

– А я ось працюю, роблю своє рукоділля і від надлишків подаю незаможним. І коли я сплю, вони за мене моляться.

Так що монах не повинен бути лінивим, він повинен заробляти собі на життя своїми руками. Ще має залишатися час на молитву й читання святих отців. Це обов'язково.

За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон 

Читайте також

Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки

4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.  

Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським

Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?

Живе тіло чи мертва структура: Чому не можна вірити в Христа без Церкви

Розмова про те, чому Церква – це не будівля прокуратури, а реанімація, де тече кров.

Дзеркальний лабіринт праведності

Про те, як наші чесноти можуть стати стіною між нами і Богом і чому тріщина в серці важливіша за бездоганну репутацію.

Перший космонавт духа: як Антоній Великий перетворив пустелю на мегаполіс

20 років у кам'яному мішку. Історія святого, який перестав боятися.

Обличчя Почаєва: Валька-собачниця і старчик-атлет

Почаївська лавра – це не лише куполи та святині. Це насамперед люди. Два портрети дивовижних паломників: жінки, яка годує псів, і старого на турніку.