Старець Гавриїл: Історія про роботящого старця й послушників «ісихастів»

Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ

Афонський старець Гавриїл Карейський. Фото: СПЖ

Людина не повинна бути не зайнятою. Кожна людина повинна працювати 5-6 годин на день, а тим більше – чернець: він повинен 5-6 годин нести послух, а решту часу приділяти духовному життю. Адже за заповіддю Господньою ти повинен заробити, щоб дати ще і незаможним – від цього ти знову отримуєш благословення Боже.

Знаєте, якось до одного старця прийшли на сповідь ченці і застали старця за рукоділлям. І сказали:

– Оце на! Ми молимося цілий день, у нас немає часу навіть на рукоділля.

Трохи помовчавши, старець запитав їх:

– А коли ви спите, хто за вас молиться?

Тоді вже настав час здивуватися «ісихастам». Вони не могли нічого відповісти. Нарешті, отямившись, вони запитали:

– А як же ви, старче?

На що старець їм відповів:

– А я ось працюю, роблю своє рукоділля і від надлишків подаю незаможним. І коли я сплю, вони за мене моляться.

Так що монах не повинен бути лінивим, він повинен заробляти собі на життя своїми руками. Ще має залишатися час на молитву й читання святих отців. Це обов'язково.

За матеріалами Інформаційного порталу Святої Гори Афон 

Віра – не шашка для видовищного бою

Суперечки про віру в соцмережах дедалі частіше схожі на бої без правил. Запитуємо святого, який шістнадцять століть тому знав, як говорити з тими, кому потрібен лише бійцівський полігон.

Митрополит, який воював пером

Святителя Кипріана Київського грабували, виганяли й не пускали на кафедру. Він відповідав листами, книгами й канонами, а перед смертю пробачив усіх.

Самотність під одним дахом

Подружжя може роками ділити побут, ростити дітей і справно ходити до храму, залишаючись чужими одне одному. 

​Хрест – найкраще зцілення людської душі

Емоційне виснаження і тривога стали нормою життя. Давня християнська традиція пропонує несподіваний вихід – прийняття власного хреста.

Пророк Єлисей і загадка вефільських ведмедиць

​Історія про пророка Єлисея і двох ведмедиць здається найсуворішою в Біблії. Але насправді в ній є глибокий богословський сенс.

Чому Бог мовчить у дні випробувань?

Місяцями просячи про здоров'я та спасіння близької людини, ми чуємо від Творця лише болісне мовчання. Як витримати це довге очікування відповіді?