Чи всяке позбавлення себе життя – самогубство?
Фото: zen.yandex.ru
Святослав Ляшенко
Відповідає ієрей Георгій Базюк:
– Самостійне й добровільне позбавлення себе життя не завжди є самогубством. В іншому випадку не залишається місця для Христа: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ін. 15:13). Як можна «покласти душу за когось несвідомо?
Очевидно, що віддати що-небудь, а тим більше власне життя можна тільки за власним бажанням, з повною усвідомленістю своїх дій. Саме «віддавати», а не «припиняти». Самогубець припиняє своє існування тоді, коли не бачить сенсу в подальшому житті, коли небуття здається найкращим виходом із складної ситуації, коли не хочеться більше бути. А той, хто хоче жити і служити Богу і людям, але через зовнішні обставини опиняється перед складним вибором між життям для себе і смертю заради одного і вибирає останнє – віддає своє життя.
Віддавати завжди важко, ще важче віддавати щось особливо дороге й потрібне, а саме віддати своє життя. Тому наш Спаситель і говорить цю геніальну і одночасно просту фразу.
На війну йдуть із різних причин: хтось з метою нажитися або мати можливість безкарно виплеснути свою жорстокість, хтось тільки через неможливість ухилитися від служби, а хтось з бажання захистити своїх рідних і співвітчизників. Тільки останні в разі смерті віддадуть своє життя. У всіх інших випадках – його заберуть. І якщо вже сам похід на фронт є самопожертвою, то добровільний підрив себе разом із ворогами заради друзів, які перебувають в окопах позаду (разом із бажанням повернутися до своєї сім'ї) – є подвійним подвигом.
Хочеться вірити, що з вашим дідусем все було саме так. Навряд чи тепер вдасться дослідити всі деталі його смерті, але християнин повинен бути оптимістом і відповідно до презумпції молитися за своїх рідних, за умови відсутності реальних і вагомих фактів, які доводять протилежне.
Читайте також
Чи існує в Церкві молитва на «перейменування»?
Багато хто чув про «молитву на наречення імені» і вважає її способом змінити долю або просто взяти нове ім'я. Протоієрей Вадим Гладкий про позицію Церкви з цього питання.
Чому Церква вважає турботу про природу моральним обов'язком?
Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому одних технічних заходів захисту екології недостатньо, якщо душа уражена егоїзмом.
Бог Старого Завіту «жорстокий»? Як Він став «Богом-Любов'ю»?
Разом з протоієреєм Вадимом Гладким розбираємо, чому Бог Синаю здається «караючим», а Христос – «милосердним».
Чи актуальні старозавітні пророки сьогодні і в чому їхня головна місія?
Протоієрей Вадим Гладкий про те, що служіння пророків – не передбачення майбутнього, а жива совість народу.
Як Православна Церква ставиться до другого шлюбу?
Протоієрей Вадим Гладкий про те, чому Церква не вітає, але допускає повторні шлюби, і як правильно ставитися до особливого чину вінчання другошлюбних?
Нейромережі та творчість: як не втратити образ Божий?
Чи існує ризик втрати людиною творчого потенціалу у зв'язку з розвитком нейромереж і як нам зберегти в собі подобу Божу? Розмірковує архімандрит Маркелл (Павук).