Миропомазання хлопчиків

Очолював місцевий владика Амфілохій - митрополит Чорногорсько-Приморський. Під час Літургії відбулося величне священнодійство - миропомазання двох братиків-двійнят - Савви і Петра (Петара - по-сербськи).

В першій частині Літургії, бачу, в храмі з'явилася пара - тато і мама з двома маленькими хлопчиками (до двох місяців віку), які мирно спали на руках в батьків, інколи посмокчуючи крізь сон свої пустушки.
Перед співом «Святий Боже», митрополит Амфілохій виходить з вівтаря на амвон, читає молитву на миропомазання. Виявляється, що владика практикує роздільне звершення таїнства хрещення і миропомазання, яке як правило священиками в нас звершується одне за другим, коли ми хрестимо дітей. Ці малята вже були хрещені священиком, але за вказівкою митрополита миропомазання не було звершено, і це таїнство вже за якийсь час мав звершити сам владика.

Так от. Прочитав владика молитву, миропомазав. Всі, хто були в храмі, хором підтверджували кожне владикине "Печать дара Духа Святаго" словами "Амінь". Це означає, що люди церковні, знають що за чим.
А після миропомазання замість "Святий Боже" хор заспівав "Елицы во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуйя" (Всі ті, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися, Алілуйя), а батьки з дітьми тричі обійшли колом посередині храму, як це звичайно буває під час хрещення.

І далі Літургія своїм чином.

Але мене вразило не тільки це.
Мене вразила сама картина і атмосфера, яка панувала при цьому в храмі. Я спостерігав з вівтаря. Це було дуже красиво. Ні, не просто красиво. Це виглядало велично, сакрально.

Старий Митрополит. З довгою білою бородою. Старійшина, патріарх, глава народу стоїть біля вівтаря. Перед ним двоє малесеньких хлопчиків, які нещодавно народилися. Взагалі, сивий старець і маленька дитина - це завжди зі сторони виглядає якось по-особливому.

Мене настільки вразила ця картина, що я протягом дня періодично про неї згадував. Думав, де я міг подібне бачити, що це мені нагадує?
Стрітення, св. Симеон Богоприїмець.
Старець і Дитина.
В нашому випадку старець і діти.
Вибачте, може це не зовсім коректне порівняння, але я маю на увазі не суть цього порівняння, а форму, як це виглядало зі сторони.
Священно, велично, зворушливо й навіть трепетно.

Читайте також

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.