Миропомазання хлопчиків
Очолював місцевий владика Амфілохій - митрополит Чорногорсько-Приморський. Під час Літургії відбулося величне священнодійство - миропомазання двох братиків-двійнят - Савви і Петра (Петара - по-сербськи).
В першій частині Літургії, бачу, в храмі з'явилася пара - тато і мама з двома маленькими хлопчиками (до двох місяців віку), які мирно спали на руках в батьків, інколи посмокчуючи крізь сон свої пустушки.
Перед співом «Святий Боже», митрополит Амфілохій виходить з вівтаря на амвон, читає молитву на миропомазання. Виявляється, що владика практикує роздільне звершення таїнства хрещення і миропомазання, яке як правило священиками в нас звершується одне за другим, коли ми хрестимо дітей. Ці малята вже були хрещені священиком, але за вказівкою митрополита миропомазання не було звершено, і це таїнство вже за якийсь час мав звершити сам владика.
Так от. Прочитав владика молитву, миропомазав. Всі, хто були в храмі, хором підтверджували кожне владикине "Печать дара Духа Святаго" словами "Амінь". Це означає, що люди церковні, знають що за чим.
А після миропомазання замість "Святий Боже" хор заспівав "Елицы во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуйя" (Всі ті, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися, Алілуйя), а батьки з дітьми тричі обійшли колом посередині храму, як це звичайно буває під час хрещення.
І далі Літургія своїм чином.
Але мене вразило не тільки це.
Мене вразила сама картина і атмосфера, яка панувала при цьому в храмі. Я спостерігав з вівтаря. Це було дуже красиво. Ні, не просто красиво. Це виглядало велично, сакрально.
Старий Митрополит. З довгою білою бородою. Старійшина, патріарх, глава народу стоїть біля вівтаря. Перед ним двоє малесеньких хлопчиків, які нещодавно народилися. Взагалі, сивий старець і маленька дитина - це завжди зі сторони виглядає якось по-особливому.
Мене настільки вразила ця картина, що я протягом дня періодично про неї згадував. Думав, де я міг подібне бачити, що це мені нагадує?
Стрітення, св. Симеон Богоприїмець.
Старець і Дитина.
В нашому випадку старець і діти.
Вибачте, може це не зовсім коректне порівняння, але я маю на увазі не суть цього порівняння, а форму, як це виглядало зі сторони.
Священно, велично, зворушливо й навіть трепетно.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади