Как отец Александр в Царствии Небесном побывал
Пока врачи брали анализы, делали зондирование и ставили диагноз, все кто знал его – прихожане, духовные чада, друзья, архиерей - молились о его здравии. Четыре дня он был под капельницей. Матушка уже не знала кого еще просить о молитве. Но Господь «хочет всем человекам спастись и в познание истины прийти» - матушка взяла деньги, подошла к стайке нищих, которые постоянно дежурили под забором церкви, прося милостыню у прихожан и захожан.
- Помолитесь за отца Александра! – жертвуя деньги каждому из протягивающих руки просила попадья.
- Царствие Небесное !! Царствие Небесное!! С начало на перебой, а потом и во один голос, воскликнули невольные молитвенники…
С того часа пошел отец Александр пошел на поправку. А когда матушка, с тревогой, пересказала сие дивное приключение, пастырь опытно познал, что «Бог же не есть Бог мертвых, но живых!»
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.