Как отец Александр в Царствии Небесном побывал
Пока врачи брали анализы, делали зондирование и ставили диагноз, все кто знал его – прихожане, духовные чада, друзья, архиерей - молились о его здравии. Четыре дня он был под капельницей. Матушка уже не знала кого еще просить о молитве. Но Господь «хочет всем человекам спастись и в познание истины прийти» - матушка взяла деньги, подошла к стайке нищих, которые постоянно дежурили под забором церкви, прося милостыню у прихожан и захожан.
- Помолитесь за отца Александра! – жертвуя деньги каждому из протягивающих руки просила попадья.
- Царствие Небесное !! Царствие Небесное!! С начало на перебой, а потом и во один голос, воскликнули невольные молитвенники…
С того часа пошел отец Александр пошел на поправку. А когда матушка, с тревогой, пересказала сие дивное приключение, пастырь опытно познал, что «Бог же не есть Бог мертвых, но живых!»
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.