У большинства кратковременные встречи с Господом почти всегда спонтанны
Встречи... Это неотъемлемая, одна из самых важных составляющих современной политики, бизнеса и жизни.
Каждый, кто хочет быть успешным, старается планировать свой день, расставить в нём встречи, общение, ибо от этого зависит его экономическое, социальное положение и статусность.
А вот, что до встречи с Господом, здесь все намного проще: скорбь, болезнь, проблемы, неудачи в личной жизни и т. д., всё это заставляет человека идти в храм, брать в руки какие-то молитвы, подавать на службу кучу записок, искать каких-то особых батюшек, монахов, и прочее. И у большинства эти редкие, кратковременные встречи почти всегда спонтанны, не запланированны. И виной тому не Библия, где про встречи с Господом и про святость воскресного/праздничного дня написано много, не многочисленные примеры важности молитвы, церковного собрания и участия в таинствах святой церкви.
Виной тому не отдаленность храма от дома, сварливая бабушка у подсвечника и даже не плохо поющий хор или нечестивый/толстый/худой/богатый/бедный поп/священник/епископ/митрополит или патриарх.
Виной всему человеческое безверие, автоматизм жизни, незнание своей веры, холодность сердца и сожженная совесть.
Сретение значит встреча.
Встретились? Встретимся?
А вдруг времени уже нет...
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади