Против Церкви всегда используют только политические обвинения
Акция против УПЦ. Фото: Радио Свобода
Сегодня во время литургии мы слышали Евангельское чтение, которое рассказывало нам о суде над Христом у Понтия Пилата (Мк.15:1-15). Показательно лицемерие иудеев на этом суде. В синедрионе они обвинили Господа в «богохульстве», в том, что Он делает себя равным Богу. Но перед Понтием Пилатом иудеи уже возводят на Спасителя политические обвинения. Теперь главная Его вина, оказывается, в том, что Он делает себя новым Царем, восставая таким образом против власти кесаря. Так было проще добиться казни Христа у римского прокуратора. «Но какое же зло Он сделал?» - спрашивает Пилат. Не имея что ответить на этот вопрос, иудеи могли только кричать: «Распни, распни Его!»
Что изменилось с того времени? Богоборческая власть всегда использовала политические обвинения против Церкви. После переворота 1917 года духовенство стало «пособниками империализма», в 1937 году нас обвиняли в «контрреволюционном заговоре с целью свержения Советской власти». После 2014 года мы стали «агентами Кремля» и «пособниками агрессора». Люди, движимые дьяволом, никогда не скажут, что они ненавидят Церковь потому, что она служит Богу. У них всегда будут против нее политические обвинения. Но мне бы хотелось повторить вопрос Понтия Пилата: «Что злого сделала наша Церковь в Украине?» Привидите примеры ее «антигосударственной деятельности». Мы виноваты в том, что собираем денежные средства и сотни литров крови для онкобольных детей? Может быть тем, что кормим неимущих, ремонтируем госпиталя для воинов АТО?
Нет, на самом деле мы «виноваты» в том, что говорим на черное – черное, в том, что не принимаем новую человеконенавистническую идеологию, которую нам навязывает новый мировой порядок. Наша «вина» в том, что мы называем войну злом и настаиваем на том, что у детей должны быть мама и папа, а не родитель №1 и №2. Мы считаем, что некоторые части в человеческом теле задуманы Богом не для того, чтобы получать через них сексуальное удовольствие, у них совершенно другое предназначение – и это тоже вас раздражает. Вам не нравится то, что мы настаиваем на том, что люди должны жить по заповедям Божьим, а не по законам Госдепа США. Церковь хотят распять для того, чтобы видеть на свободе не Христа, а Варавву. Потому что миру нужен не Бог, а разбойник.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади