Батьківські суботи Великого Посту в 2020 році
Фото: brooklyn-church.org
Батьківськими суботами (грец. Παράσταση – «клопотання», грец. Ψυχοσάββατο «субота душ») у православній традиції називають день особливого поминання спочилих православних християн, в першу чергу батьків і родичів.
Поминанню покійних у церковній практиці завжди відводилося особливе місце, оскільки, за словами святителя Феофана Затворника: «Доля тих, хто відійшов, не вважається вирішеною до загального суду. Досі ми нікого не можемо вважати засудженими остаточно; і на цій підставі молимося, утверджуючись надією на безмірне Боже милосердя».
Особливі поминальні служби Великим постом вчиняються у зв'язку з богослужбовими особливостями Святої Чотиридесятниці. За статутом протягом Великого посту повну літургію служать лише в суботу, неділю і випадаючі в піст святкові дні. В середу і п'ятницю в храмах і монастирях православної Церкви служать літургію Передосвячених Дарів, у ці дні проскомідії не відбувається і віряни причащаються Дарами, освяченими раніш.
У зв'язку з малою кількістю днів посту, коли відбуваються проскомідії і щоб не позбавити душі померлих молитовної допомоги, Церква встановила дні сугубого поминання покійних у цей період.
Батьківські поминальні суботи відбуваються у 2-у, 3-ю і 4-у суботи Великого посту. У 2020 році це 14, 21 і 28 березня.
Згідно з церковним статутом, на всеношній напередодні Батьківських поминальних субот відбувається Парастас (від грец. παράστᾰσις – стояння біля) або Велика панахида – велика панахида за всіх спочилих православних християн.
Слід пам'ятати, що не можна писати записки для поминання імен покійних, які не були хрещені в православній вірі, переконаних атеїстів, інославних, самогубців. За нехрещених родичів і друзів віряни можуть молитися самостійно вдома.
Читайте також
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.