Батьківські суботи Великого Посту в 2020 році

Фото: brooklyn-church.org

Батьківськими суботами (грец. Παράσταση – «клопотання», грец. Ψυχοσάββατο «субота душ») у православній традиції називають день особливого поминання спочилих православних християн, в першу чергу батьків і родичів.

Поминанню покійних у церковній практиці завжди відводилося особливе місце, оскільки, за словами святителя Феофана Затворника: «Доля тих, хто відійшов, не вважається вирішеною до загального суду. Досі ми нікого не можемо вважати засудженими остаточно; і на цій підставі молимося, утверджуючись надією на безмірне Боже милосердя».

Особливі поминальні служби Великим постом вчиняються у зв'язку з богослужбовими особливостями Святої Чотиридесятниці. За статутом протягом Великого посту повну літургію служать лише в суботу, неділю і випадаючі в піст святкові дні. В середу і п'ятницю в храмах і монастирях православної Церкви служать літургію Передосвячених Дарів, у ці дні проскомідії не відбувається і віряни причащаються Дарами, освяченими раніш.

У зв'язку з малою кількістю днів посту, коли відбуваються проскомідії і щоб не позбавити душі померлих молитовної допомоги, Церква встановила дні сугубого поминання покійних у цей період.

Батьківські поминальні суботи відбуваються у 2-у, 3-ю і 4-у суботи Великого посту. У 2020 році це 14, 21 і 28 березня.

Згідно з церковним статутом, на всеношній напередодні Батьківських поминальних субот відбувається Парастас (від грец. παράστᾰσις – стояння біля) або Велика панахида – велика панахида за всіх спочилих православних християн.

Слід пам'ятати, що не можна писати записки для поминання імен покійних, які не були хрещені в православній вірі, переконаних атеїстів, інославних, самогубців. За нехрещених родичів і друзів віряни можуть молитися самостійно вдома.

Читайте також

Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?

​На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.

Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей

Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.

Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо

Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.