Почему Константинополь боится встречи в Аммане?
Делигации Поместных Церквей прибывают в Амман
Мысли про встречу в Аммане и не только...
Мало того, что турецкий подданный нарушил человеческие договоренности и церковные законы, он ещё и чего-то боится.
Казалось бы, если ты такой «вселенский», если ты так уверен в своей правоте и каноничности своих действий - вот тебе возможность доказать свою правоту, призвать к порядку, заручиться поддержкой остальных Предстоятелей, добиться всеобщего признания «ПЦУ» на этом открытом собрании.
Почему фанарскими и раскольническими ресурсами это преподносится так, что собрание в Аммане созывается против Варфоломея? Ведь Предстоятели были приглашены не для суда, а для поиска истины, обмена мнениями. Иерархи собираются для того, чтобы по- братски обсудить очень важные вопросы, смотря друг другу в глаза, а не плести интриги за спиной. Что же так бояться и прятаться, отговариваясь формальными предлогами, подговаривая и других?
Константинополь, опьянененный «победами» впадает в триумфализм и никакие аргументы на него уже не действуют? Тогда велика вероятность усиления центробежных сил. И все же, даже в таком формате, амманская встреча очень важна.
Итоги мы узнаем уже завтра. Помолимся, верные!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади