Митрополит Антоній (Паканич): Як побороти страх і перестати боятися
З Божою допомогою можна зірвати цей жахливий сургуч, бісівську печатку страху зі свого серця. Фото: dysha.info
Для того щоб не боятися, треба ставати духовною людиною. Віруюча людина в принципі не боїться. Адже страх – це відсутність віри, любові і надії, і саме їх стяжають християни все своє життя.
Налякати невіруючу людину може що завгодно: різні забобони, шантаж, паніка, будь-яка агітація і пропаганда, критика і труднощі, духовні вправи. І, до речі, саме духовні вправи, що відкривають завісу гріхів, навіть найсильніше можуть налякати, якщо немає в серці надії на Бога і Його всесильну допомогу.
Пізнання своєї гріховності часто супроводжується страхом, і це маркер нашого духовного стану. Віруюча людина, пізнаючи себе, сподівається на допомогу з боку Творця у своєму внутрішньому перетворенні, тому супроводимо не страхами, а надією і вірою в Бога. Господь Собою, Своїм світлом одночасно лікує, лікує і тут же вказує на те, що ще потребує зцілення.
Страх – це сім'я ворога роду людського. Бог сіє тільки любов. Все, що несе на собі відбиток страху, не має в собі Божественного. Боротьба зі страхом можлива тільки любов'ю і розсудливістю. Впускаючи в серці світло Христове – любов, ми спалюємо страхи душевні і духовні, страхи ж ментальні зникають при розважливому, вдумливому роздумі.
Необхідно позбавлятися від страхів, вони заважають жити, радіти, любити. Багато людей у похилому віці, оглядаючись назад, журилися про головне: все їхнє життя було прожите в страхах, по суті і життя-то повноцінного не було. Вони боялися бути собою, підлаштовувалися під обставини; боялися говорити те, що думали; боялися спілкуватися з тими, з ким хочеться, з ким цікаво і радісно; боялися жити так, як веліло серце; боялися вірити, надіятись і любити. Вони проживали своє єдине життя в страху не догодити думці інших, не бути як усі, вийти за звичні рамки. Вони йшли проти поклику серця і совісті.
Життя в постійному страху – пекло на землі. Страх занурює нас у темряву, опечатує від всього світлого. Але з Божою допомогою можна зірвати цей жахливий сургуч, бісівську печатку зі свого серця, повіривши своєму Творцю.
Читайте також
Обезголовлена правда святого пророка
Подвиг Усікновення голови Івана Предтечі показує безкомпромісну вірність Божому Закону. Найвеличніший із пророків відкидає спокусливу змову з гріхом.
Розмова про сумніви з великим богословом
Ми часто мучимося від безпорадності перед лицем важких завдань. Великий учитель Церкви пережив цей страх і залишив нам духовну втіху.
Що робити, якщо близькі руйнують душу?
Ми часто звинувачуємо себе, коли рідні вимагають неможливого. Євангеліє вказує на чітку межу між родинним обов'язком і самозбереженням.
Бунт духу проти тиранії розуму
Євангельська притча про Шлюбний бенкет руйнує наївну ілюзію побутової доброти. Справжнє спасіння вимагає зняття старих одежд суєтного розуму заради здобуття нетварного Світла.
Таємниця нічного поєдинку в кам'янистій ущелині
Патріарх залишився сам перед смертельною небезпекою. Таємничий Борець з'явився з темряви, щоб подарувати йому нове ім'я, залишивши по Собі пам'ять на все життя.
Дух антихриста всередині церковної огорожі
Зовнішні праведники розіп'яли Христа, не вважаючи себе злодіями. Той самий механізм діє і сьогодні – всередині церковної огорожі.