О супружеской близости в пост
Петр и Феврония. Фото: Facebook
И снова увидел в православной группе тему о супружеской близости в пост для верных. Священник поясняет, что это яко-бы и не большой грех, но грех. Грех не воздержания, так там он назван.
Хотел бы обратиться и к священникам и к другим авторитетным членам Церкви, которые придерживаются данной теории и учат этому других.
Прежде всего нужно ясно понимать, что супружеская близость никогда не являлась и не является грехом и с этим согласятся все. Далее, мы не знаем запрета на супружескую близость во время постов по канонам Церкви, а значит и придумывать лишнего ничего не надо, тем более проповедовать эти придумки.
Супружеская близость, это сугубо личное дело самих супругов, и никто не вправе регламентировать ее и даже советовать здесь негоже. По апостолу Павлу, сами супруги по взаимному согласию могут воздерживаться на время поста и молитвы без сторонних советчиков. И даже если согласия супругов не достигнуто, то сама близость не является греховной в пост.
Монахов попрошу вообще воздержаться от комментариев этой публикации, так как вам на эту тему даже размышлять не полезно.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.