Ни разу после потребления Святых Даров я не заболел!
Причастие. Фото: Дышу Православием
Я тут подсчитал некоторые данные, в связи с «рекомендациями» из-за эпидемии коронавируса в ряде стран не служить Литургию и причащать людей. Так вот:
Я уже более 20 лет (22 года) предстою у Престола Божия как священник и регулярно потребляю Святые Дары после причащения мирян. Т.е. каждое воскресенье и каждый день на служащей седмице, а также в праздничные дни! Замечу, что я служу в одном храме все это время, а прихожан у нас более 300 человек, т.е. тех, кто причащаются регулярно на двух воскресных Литургиях.
Для удобства подсчета, я буду округлять и возьму 20 лет.
И так.
1.Берем 52 нед.в году(это значит 52 воскресенья, когда я служил каждое воскресенье раннюю Литургию) умножаем на 20 лет получаем 1040 раз
2.Берем эти же 52 нед.в году делим на 4 (я каждую четвертую неделю заступал на служащию) = 13 раз в год, умножаем на 6 дней недели(т.к. воскресенье мы уже подсчитали), получаем 78 дней и умножаем на 20 лет получаем 1560 раз.
Итого:
За 20 лет я потреблял Чашу 2600 раз.
Как известно, в храм приходят совершенно разные люди со многими заболеваниями. В среднем два раза в год в Запорожье случаются эпидемии гриппа и ОРЗ в целом. Ни разу после потребления Святых Даров я не заболел!
Я болел если или перемерз, или сидел на сквозняке, или включал кондиционер.
Святые Дары – духовный огонь, опаляющий не только грехи человеческие, поверьте мне на слово!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.