Якісна характеристика душі розслабленої

Зцілення розслабленого. Фото: predtechahram.ru

Євангельське читання про зцілення розслабленого відсилає нас до глибини власної душі. Щораз, читаючи історію про те, як Христос підняв на ноги лежачу паралізовану людину, я замислююся про той параліч, який скував мою власну душу.

У своїй книзі «Раби розуму і переможці смерті» ієромонах Симон (Безкровний) пише про такі душі, які обтяжені своїми хворобами, сумнівами, скаргами та відчаєм. Скаржачись на життя, вони, по суті, нарікають на Бога.

Цей видимий світ обдурив нас у юності й продовжує обманювати в старості. Він виснажує нас безглуздою діяльністю, безладним мисленням, призводить до згубних насолод.

У молитві розслаблений схожий на людину, яка носить воду решетом. Розсіяний розум, молячись, відчуває себе циркачем, який балансує на канаті під куполом цирку. Такий розум одержимий чіплянням за будь-яку інформацію, про що завгодно. Для нього важливіше читати про Бога, ніж осягати Його безпосередньо. Все, що відволікає нас від спасіння, є диявол, що зловив нас на гачок розсіяного життя. Все, до чого ми прив'язалися, забувши Бога, є також диявольський обман. Чим все життя читати і проповідувати про Бога, яким Він є, краще один раз дізнатися Його насправді. Наша млявість і слабкість завжди будуть змушувати шукати «розради» в розвагах.

Цей видимий світ обдурив нас в юності і продовжує обманювати в старості. Він виснажує нас безглуздою діяльністю, безладним мисленням, призводить до згубних насолод.

Якщо не звертати на це уваги і не боротися з таким розподілом, то далі буде гірше. Підуть докори та звинувачення на адресу інших людей. У всіх невдачах будуть винні всі, тільки не сам розслаблений. Почне поступово зростати ворожість та осудження тих, хто не подобається. А гостра заздрість створить погану звичку вважати себе обійденим удачею.

Розслаблена душа не вміє служити ближнім. Вона любить, щоб служили тільки їй самій. Не маючи великих сил і здібностей, вона, тим не менш, бажає здобути першість і щедро розсипає докори і зауваження. Лікувати такий стан потрібно спокійним прийняттям всіх людей і подій, а також відданням себе волі Божій.

Зневіра і розпач – нерозлучні супутники розслабленої душі, а маловір'я стає її особистим демоном.

Там, де є егоїзм, там живе диявол. Егоїзм змушує блукати наш розум безмежними міражами життя, де гуляє лише вітер туги і безвихідності. Якщо розслаблений знайде в собі сили подолати страх перед своїм внутрішнім диктатором – егоїзмом, то він знайде велику самовідданість і рішучість покінчити назавжди зі своїми вадами. Всі наші сумні метання в світі вкорінені в гордості, яка не дає нам можливості безпосередньо бачити Бога. Зневіра і розпач – нерозлучні супутники розслабленої душі, а маловір'я стає її особистим демоном.

Тільки коли розслаблений зрозуміє, що Благодать – це основа Спасіння, то знайде опору у Христі. Коли він зрозуміє, що корінь його слабкості в маловір’ї, то буде зміцнюватися в молитві. Коли йому стане ясно, що маловір'я перемагається мужністю, то він знайде шлях до духовної свободи. Розслабленому потрібно зненавидіти свою слабкість. Слабкість є не що інше, як полон помислами про слабкість.

Якщо розслаблений знайде в собі сили подолати страх перед своїм внутрішнім диктатором – егоїзмом, то він знайде велику самовідданість і рішучість покінчити назавжди зі своїми вадами.

Розслабленому важливо знайти сили всім бажати спасіння, радіти успіхам інших людей, не втрачати присутності духу в спокусах, не сумувати у падіннях і отримувати благодать з будь-яких ситуацій. Для початку він повинен привчити себе мати до всіх людей рівне ставлення і поставити молитву на перше місце.

Мрії – це підступний демон, що полонив розслаблену душу. Неуважність – це спритний трюкач, що отруює її своїми помислами. Спокусливі думки – це вовки в овечих шкурах. Це все наші вбивці, які прикидаються нашими друзями. Єдиний наш друг і Спаситель – Христос.

Ці вбивці змушують нас жити в минулому або через страх майбутнього, в той час як рятуватися треба тут і зараз. Бо Господь дивиться з любов'ю на тебе в цю саму мить, щоб дарувати тобі вічність.

Читайте також

«Містерія Введення»

Цієї події немає в Євангелії, але вона змінила все. Розбираємо, як Діва Марія стала новим Ковчегом Завіту і чому мовчання важливіше за релігійний активізм.

Війна світів: чим мир Христовий відрізняється від перемир'я в аду?

Чому справедливість без любові – це завжди диктатура? Розбираємо, як відрізнити Божий мир від «миру кладовища» і чому дрони вилітають не з військових баз, а з наших сердець.

Стратегії духовного життя в Різдвяний піст

Чому одних молитов мало, а дієта не рятує? Порівнюємо піст з війною та спортом, вчимося у преподобного Паїсія Величковського та шукаємо способи не витрачати сили даремно.

«Грошове прокляття»: чому корупціонери не бояться пекла?

Євангельський багатій і сучасні ділки. Розбираємо, як працюють духовні закони і чому «брудні гроші» завжди ведуть до катастрофи.

Хвороба як нагорода: чому старець Паїсій називав скорботи «авансом» від Бога

Афонський старець, вмираючи від раку, запевняв: ця недуга дала йому більше, ніж роки суворої аскези. Вчимося «божественної математики» страждань.

Про що говорять священники в Почаєві?

Розкол, війна і золоті куполи. Ми зустріли пастирів у простій готелі та запитали про духовні причини нинішніх лих.