Клайв Стейплз Льюис о страхе
Страх. Фото: Facebook
Не нашел русского перевода цитаты из Льюиса, перевел как мог. Он там про страх перед атомной бомбой, но хорошо относится к страху вообще
С одной стороны, мы слишком много думаем об атомной бомбе. «Как же нам жить в атомный век?» - Ну, как вы жили бы в шестнадцатом веке, когда чума посещала Лондон почти каждый год, или как вы жили бы в эпоху викингов, когда разбойники из Скандинавии могли высадиться и перерезать вам горло в любую ночь; или как вы уже жили в эпоху рака, в эпоху сифилиса, в эпоху паралича, в эпоху воздушных налетов, в эпоху железнодорожных катастроф, в эпоху автомобильных аварий.
Другими словами, не будем преувеличивать новизну нашей ситуации. Поверьте мне, дорогой сэр или леди, вы и все, кого вы любите, были обречены на смерть еще до того, как была изобретена атомная бомба, и довольно многие нас - на весьма неприятную смерть. У нас есть одно очень большое преимущество перед нашими предками – обезболивающие, и они никуда не делись.
Совершенно нелепо ныть и строить унылые гримасы, из-за того, что ученые добавили еще одну возможность мучительной и преждевременной смерти в мир, который уже ощетинился такими возможностями и в котором сама смерть была вовсе не возможностью, а неизбежностью.
Первое, что нужно сделать - это собраться с силами. Если мы все будем уничтожены атомной бомбой, пусть эта бомба, когда она придет, застанет нас за какими-то разумными и человеческими вещами - молитвой, работой, учебой, чтением, слушанием музыки, купанием детей, игрой в теннис, болтовней с друзьями за пинтой пива и игрой в дартс – а не жмущимися друг к другу, как испуганные овцы, и думающими о бомбах. Они могут разрушить наши тела (микроб может это сделать), но они не должны господствовать над нашим разумом.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.