«Ображайтесь на Бога...». Архім. Павлос Пападопулос про любов до ближнього
Його любов до нас глибока і по-справжньому безмежна, крім того, Він бачить всі наші душевні рани. Фото: athos.guide
Не дозволяйте своєму болю перерости в роздратування, образу і злість стосовно інших людей, особливо якщо вони ні в чому не винні перед вами.
У момент злості краще виплеснути його на Бога, оскільки Він витримає наші образи і роздратування, адже Його любов до нас глибока і по-справжньому безмежна, крім того, Він бачить всі наші душевні рани. Інша людина може не володіти належним терпінням і смиренням, може не відчувати настільки глибоке почуття любові, щоб зрозуміти і прийняти. В такому разі, – це може завдати непоправної шкоди вашим стосункам.
Деякі кажуть: «Якщо я не можу зганяти злість навіть на найближчих мені людях, то куди ж мені її подіти?». Це трагічна помилка, яку роблять багато. Наші найближчі та найдорожчі люди – це не боксерська груша, вони ні в чому не винні. Існує величезна різниця між тим, щоб розділити свій біль з близькою людиною, повідати їй про свою біду, і зганяти на ній свою злість і образу за події, в яких та не брала ніякої участі, і не в силах змінити їх наслідки.
Що ж робити? Потрібно впасти на коліна і звернутися до Бога. Плач і кричи, вислови всі свої невдоволення, образи. Я кажу це тому, що все, що ти скажеш, загубиться в Його теплих обіймах.
Після того, як ти «висловиш» все Богу, – помовч. Помовч, щоб почути Його відповідь. Помовч, щоб відчути, як Він підтримує тебе у твоєму горі, як заліковує твою рану Своїм дотиком.
Сила молитви настільки велика і надає такий значущий позитивний вплив на наше життя, що якби ми усвідомлювали це в повній мірі, то зробили б її єдиним нашим заняттям. На жаль, ми ігноруємо благодатну силу молитви в повсякденному житті.
Хіба це не дивно, як ясно нас завжди чує Бог? Він не виконує всі наші прохання, але Він чує їх. Насправді, на щастя, Він не виконує всі наші прохання, тому що не завжди вони спрямовані на благо нашого вічного життя.
Замислімося ось про що: Бог чує нас у нашій молитві, а ми, ми чуємо Бога? Замовкаємо ми, щоб почути Його відповідь, чи ж ведемо внутрішній діалог, який заважає нам почути голос Бога?
Пам'ятай, що завжди є хтось, готовий вислухати тебе і розділити твій біль. Хтось, на кого ти можеш розсердитися і зігнати все своє обурення і отримати натомість теплі обійми, прощення і любов. Тобі самому вирішувати, чи хочеш почути Його голос.
Архімандрит Павлос Пападопулос
Читайте також
Заповіт святителя Луки: про тихі компроміси
Архієпископ Лука пройшов через тортури і заслання, але наприкінці життя зіткнувся з іншим випробуванням – «ввічливим» тиском епохи.
Мати-Земля: екологія як космічна літургія
Екологічна криза – це симптом духовної хвороби. Про те, чому Земля – це величезний храм, а людина – священник, покликаний берегти творіння.
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.