У карантин кожен пастир сам прийме рішення, як йому організовувати служби
Архієпископ Боярський Феодосій під час архієрейської Літургії в київському храмі Петра і Павла на Нивках. Фото: храм Петра і Павла
Звернення Священного Синоду УПЦ по пандемії коронавірусу викликав у віруючих нашої Церкви зітхання полегшення: храми залишаються відкриті, і в них продовжать здійснювати богослужіння. Але в той же час самі формулювання документа викликали безліч запитань. Переважна більшість священиків (ми це бачимо в коментарях під публікаціями СПЖ) дещо розгублені і не знають, як бути.
З одного боку, є вказівка Синоду виконувати розпорядження влади і збиратися числом не більше десяти осіб, сповідувати і причащати протягом дня. З іншого, незрозуміло, як це здійснити технічно, адже в УПЦ є собори, в яких збираються сотні і тисячі людей. І чи дійсно скрізь необхідно виконувати такі заходи? Адже багато хто вважає їх таким собі «послабленням проти Православ'я».
Всі непрості питання, пов'язані з цією надактуальною для Церкви темою, ми задали архієпископу Боярському Феодосію, вікарію Блаженнішого Митрополита Онуфрія, керуючому Північним вікаріатством Києва, доцентом Київської духовної академії і главою Церковного суду Київської єпархії.
– Владико, головне питання, яке всіх хвилює: формулювання Священного Синоду щодо формату проведення богослужінь в карантин – це жорсткі інструкції або все ж рекомендації?
– Будь-який уважний читач зможе побачити, що у зверненні Священного Синоду УПЦ про коронавірус, в його практично-прикладний частини немає імперативу – робити так і ніяк інакше. Синод залишив поле для індивідуальних форм застосування санітарно-карантинних правил на тому чи іншому приході або в монастирі. Десь санітарні норми треба буде навіть посилити, а десь в цьому не буде ніякої необхідності. У той же час залишено місце творчому підходу. Звичайно, в розумних межах.
Але в будь-якому випадку, при визначенні санітарних норм у себе на парафії (в монастирі) священик повинен враховувати всі аспекти ситуації, в якій опинилася Церква. Це в першу чергу пастирський аспект, також можливість або неможливість реального зараження прихожан, ну, і підвищена увага до УПЦ з боку часто вороже налаштованих чиновників, які кожну нашу помилку будуть із задоволенням використовувати проти нас. Розсудливий пастир в кожному конкретному випадку повинен, помолившись, знайти правильний баланс між усіма цими складовими.
– Якщо настоятель має намір виконати всі приписи, яким чином це має відбуватися? Чи входить клір (в тому числі хор) в число тих самих десяти чоловік? Якщо так, то служби в переважній більшості храмів будуть проходити взагалі без прихожан?
– Що стосується розпорядження «більше десяти не збиратися». Зрозуміло, що ця цифра щодо інфекційної безпеки відносна. Але при цьому вона офіційна. Звичайно, просто дотримуватися цієї кількості заради того, щоб ніхто не заразився, і не впустити в храм 11-го і 12-го було б дивно, тим більше якщо храм просторий, а той же хор з десяти чоловік співає десь там, нагорі під склепінням храму. Все-таки більше уваги треба приділити тому, щоб ніхто з кашляючих і сякаючих на службу не приходив, нехай залишаються вдома. Також потрібно утриматися від відвідування храму тим, хто повернувся недавно із заражених регіонів. Необхідно і дистанцію дотримувати один з одним, формат привітання змінити на час карантину.
Розсудливий пастир в кожному конкретному випадку повинен, помолившись, знайти правильний баланс в ситуації на своїй парафії.
– Якщо парафіяни будуть вистоювати богослужіння на вулиці, чи зобов'язаний настоятель забезпечити храм звукопідсилюючою апаратурою? Адже інакше який сенс просто стояти під храмом?
– До речі, перенесення на час карантину богослужінь на вулицю, під відкрите небо, за прикладом, скажімо, Румунської Церкви – це прекрасний вихід. Якщо буде дозволяти погода, це вирішить відразу і санітарну, і правову, і пастирську проблему. Де можливо, притвор храму може стати вівтарем, хор співатиме на вулиці, там же і молитися люди. Десь все богослужіння може проходити в храмі, а на подвір'я буде винесена трансляція, відео або аудіо. Це прийнятно.
– Чи припустимо віруючому дивитися вдома онлайн-трансляцію літургії, а потім протягом дня прийти в храм на сповідь і причастя?
– Думаю, в нашій сьогоднішній ситуації це буде перебором. Краще все-таки під храмом з динаміків службу послухати. Хоча в майбутньому, можливо, це стане допустимим в якихось епідемічних ситуаціях. Але в будь-якому випадку навіть сьогодні це набагато краще, ніж взагалі не піти в храм на Літургію. А для тих, хто вже хворіє, – це, мабуть, єдиний вихід, без причастя, звичайно.
– Як будуть організовані Таїнства Причастя і сповіді протягом всього дня? Чи потрібно записуватися в чергу?
– На тих багатолюдних парафіях, де настоятелі ризикнуть ввести таку практику на час карантину, попутно потрібно буде вирішити цілий ряд непростих практичних питань, в тому числі і це. Думаю, що в кожному конкретному випадку парафіянам буде оголошений порядок сповіді, причастя, євхаристійного посту.
– Чи повинні диякони бути в храмі до кінця дня, чекати кінця причастя, щоб спожити Дари?
– Зовсім не обов'язково, якщо Літургія на приході (або в монастирі) відбувається щодня. Залишок Святих Дарів диякон зможе спожити наступного дня. Якщо ж щоденної Літургії немає, то диякону або священику, який служить, потрібно буде чекати останнього причастника, після якого споживати Чашу. Або індивідуально готуватися до причастя без служіння Літургії до наступного дня, щоб причастившись з тієї ж Чаші наступного ранку, спожити її. На третю добу неспожиту Чашу залишати вже не потрібно.
– Чи будуть причащати на дому хворих коронавірусом?
– Звичайно. Але дотримуючись при цьому всіх правил санітарно-епідемічного захисту. У тому числі дезинфікуючи після такого хворого судини.
– Напевно будуть храми, де будуть, як завжди, пускати в храми всіх бажаючих (набагато більше десяти чоловік). У той же час існує кримінальна відповідальність за порушення правил щодо карантину. Нескладно здогадатися, що вороги Церкви фіксуватимуть подібні випадки і вимагати розправи. Яка буде позиція Церкви, якщо того чи іншого настоятеля зажадають притягнути до відповідальності?
– Фіксувати такі порушення можна адміністративними протоколами, що тягне за собою певну адміністративну відповідальність. Якщо пастир готовий нести цю адміністративну відповідальність перед державою, щоб не порушувати традиційний статут і чин богослужіння, це буде його рішенням. На підставі такого протоколу «розправу» особливо не влаштуєш.
А ось якщо недбалість і порушення санітарного порядку священиком спричинить за собою зараження коронавірусом людей, а тим більше їх смерть (вина пастиря в такому випадку, природно, повинна бути доведена в суді), в такому випадку, я впевнений, Церква буде надавати допомогу і сприяння священику в справедливому розслідуванні та судовому процесі на найсерйознішому рівні. Щоб все було справедливо, не фальсифіковано, щоб ніхто не наважився, скориставшись горем людей, ще й влаштувати розправу над священиком. Дай лише Господь, щоб такий пастир насправді не виявився винним.
У той же час ми повинні усвідомлювати, що в даній ситуації священик навіть при всьому бажанні не завжди може ідеально виконати всі приписи. Адже маючи сотні і тисячі прихожан, дуже важко досконально простежити, щоб дотримувалася саме це цифра – не більше десяти осіб в храмі. І це може бути використано проти Церкви її недоброзичливцями – щоб нашкодити доброму імені нашої УПЦ і, якщо вийде, притягнути до відповідальності священнослужителів.
Адже УПЦ в цьому відношенні – найбільш вразлива конфесія в країні. Це ПЦУ і уніати можуть без проблем закрити свої культові споруди хоч на місяць, хоч на два. Так скажемо, у незаплановану відпустку сходити. Ну, або онлайн-трансляціями обійтися. Так само і протестанти.
А у нас Церква літургійна, найбагатолюдніша за кількістю практикуючих віруючих. Для нас закрити всі храми навіть на одну неділю – це катастрофа. А тим більше – у Великий пост. Цим УПЦ відрізняється від інших. І наші опоненти теж про це знають. І можливо, захочуть на цьому зіграти, нашкодити. Так що всім нам, архіпастирям і пастирям Української Православної Церкви, в найближчий місяць доведеться проявити «зміїну мудрість і голубину простоту».
У випадку ексцесів Церква буде надавати допомогу і сприяння священику у справедливому розслідуванні та судовому процесі на найсерйознішому рівні.
– Швидше за все, рівень зараження буде рости, і УПЦ напевно будуть критикувати за відмову скасовувати служби. Цілком можливі звинувачення, що та чи інша бабуся заразилася і померла в Церкві. Чи готові в УПЦ до таких звинувачень, і як їм можна протистояти?
– Сподіваюся, що до цього не дійде.
По-перше, тому, що в храмі і через благодать, і через совісність і відповідальність віруючих людей заразитися вірусом буде набагато складніше, ніж в тому ж гастрономі, аптеці, або поліклініці. Тому якщо і почнуться такі кримінальні процеси в суспільстві, вони стосуватимуться православних храмів в останню чергу.
А по-друге, якщо Господь попустить, і все ж якась гаряча голова знову захоче розіграти на горі людей релігійну карту, Церква, безумовно, вдасться до всіх методів правового та інформаційного захисту: як на місцевому, так і на центральному рівні, а якщо потрібно, в міжнародних судах. Будь-яке таке звинувачення буде передаватися максимальному інформаційному розголосу, буде перебувати під пильною увагою незалежних журналістів і міжнародної громадськості.
З огляду на загальний фон тиску на нашу Церкву, про який прекрасно інформовано світове співтовариство, такі провокації не залишаться без уваги.
Але все-таки хочеться сподіватися, що у наших опонентів вистачить розуму і совісті не опускатися до такого рівня, використовуючи загальну біду нашого народу.
– Церковні богослужіння та обряди за сотні і тисячі років майже не змінилися. Чи не бачите ви небезпеку, якщо в храмах УПЦ пошириться практика онлайн-служб і відвідувань церкви лише для Сповіді і Причастя? Чи не стане це початком руйнування церковного богослужіння?
– Ні, в жодному разі. Ця небезпека актуальна для багатьох інших конфесій, але, впевнений, не для нас. Наша Церква глибоко Літургічна. І не тільки щодо Сповіді і Причастя. Зі свого багаторічного досвіду парафіяльного пастиря знаю, як наші віруючі вміють переживати богослужіння, жити ним. Вони ніколи не проміняють молитву в храмі на трансляцію. Навіть зараз у нас є парафіяни, які практично знерухомлені і їм доводиться дивитися трансляцію з свого храму, але ви не уявляєте, яке для них щастя кожен раз, коли знаходиться можливість, щоб їх хтось доставив на службу в храм! Вони просто світяться! Ні, наші віруючі свої храми ніколи ні на що не проміняють. І не дадуть їх закрити.
У нас Церква літургійна, найбагатолюдніша за кількістю практикуючих віруючих. Для нас закрити всі храми навіть на одну неділю – це катастрофа. А тим більше – у Великий піст.
– Церква зовсім недавно пережила «випробування Томосом», коли влада чинила на єпископів, священиків і громади дуже потужний тиск. Чи не здається вам, що якщо зараз Церква повністю виконає вимоги влади і змінить формат богослужінь, в подальшому це може стати лазівкою для інших нападок? Мовляв, змогли ж ви тоді змінити / обмежити богослужіння, значить, не так вже це для вас принципово?
– Тому Церква і застосовує вимоги влади лише тією мірою і ступені, в якій це для неї прийнятно. І не більше того. Але навіть якщо припустити, що Церкву знову почнуть ламати, як при Леніні-Сталіні, намагаючись задушити її остаточно, Вона все одно рано чи пізно, позбувшись від гніту мучителів, знову прийме Свою колишню форму, в тому числі богослужбову. Перевірено століттями.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?