Після хресної ходи хворих з вірусом не зафіксовано
Крестный ход. Фото: Facebook
Часу на роздуми – вагон) Читаю, аналізую, думаю і от що оце таке собі о 12 годині ночі надумала. Хресні ходи у Неділю Торжества Православ’я пройшли майже по всій Україні. Найбільшої критики зазнали хрестоходці з Вінниці та Рівненщини. Коментарі під новинами про цю подію вражали неабиякою жорстокістю, агресією, ненавистю, люди не підбирали слів, щоб образити вірян, своїх співвітчизників, котрі взяли участь у Хресних ходах. Топ темою агресивних закидів було те, що саме ті, хто молитовно у цей день доєднався до Торжества, розносять короновірус, не дбаючи про безпеку інших. Минуло 14 днів ( це інкубаційний період ) і на Рівненщині, як і на Вінничині хворих з вірусом не зафіксовано, і Слава Богу! Однак досі не можу зрозуміти, чом наш народ так прагне зла.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.