Власть бросила людей на голодную смерть прямо в центре Киева
Благотворительная акция на вокзале в Киеве. Фото: Facebook
Вчера был на Вокзале. Там сложилась катастрофическая ситуация. Люди попали в ловушку.
Около 200 человек остались без крова и еды. Метро, вокзал закрыты, людей нет, кто мог бы сотворить милостыню или покормить. Некому им подать копейку. Или купить булочку. С переходов и точек где они обычно собираются их гонит полиция.
Они скитаются на холоде и голоде. Спят где придется. Даже если и раздобудут какую то копейку, то в магазин без маски не пускают.
Власть бросила людей на голодную смерть прямо в центре Киева.
Вчера раздавал им кашу. Далеко не все там алкоголики и наркоманы. Хотя Господь их тоже любит.
Меня поразило их доброе отношение друг другу. Если рядом сидела женщина они говорили - в начале дайте ей, а потом брали себе. Или если кому то предлагал вторую порцию говорили - нам уже давали.
Огромное спасибо Волонтерам, которые, не смотря на опасность заболеть, кормят людей. Ребята, я вами восхищаюсь!!! Вы настоящие герои!!!
Друзья, нужна ваша помощь. Кто может послужить машиной. Нужно по возможности вечером отвозить волонтеров на вокзал и обратно.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.