Якою буде Великодня ніч 2020 року в Києві та Україні
Святкування Великодня в Києво-Печерській лаврі в 2019 році. Фото: Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
3 квітня в офіційному виданні Верховної Ради газеті «Голос України» опублікували постанову Кабміну № 255 від 02.04.2020 – про заборону з 6 квітня «всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів». Чи означає це заборону усіх богослужінь і чи зможуть віряни зустріти Великдень не вдома, а в храмі?
Потрібно відразу сказати дві речі.
Перша – ми поки точно знати не можемо, як нам доведеться в цьому році святкувати Великдень, про це відає достовірно лише Господь, а ми можемо лише робити припущення. Тому треба молитися, але не даремно заражати себе та інших помилковим оптимізмом, підігрівати нездорову заздрість у людях.
А друга – не треба вірянам нічого боятися, бували часи і гірші. Тобто не треба піддаватися нездоровому песимізму на цю тему. Що б не сталося, життя Церкви буде продовжуватися. Якщо ж спробувати спрогнозувати, то, думаю, можна розглядати три варіанти розвитку подій. Розставляю їх від оптимістичного до песимістичного.
Перший варіант малоймовірний
Влада дозволяє православним провести Великодні торжества, дотримуючись всіх необхідних санітарних норм, але при цьому не обмежуючи кількості вірних на богослужіннях. Можна не сумніватися, Церква знайшла б в такому випадку форми проведення нічних служб, освячення великодніх кошиків і слова повчання і настанови парафіянам, щоб максимально убезпечити своїх віруючих від можливого зараження. І я не сумніваюся, що при такому сценарії і Великдень пройшов би повноцінно, та тих, що заразилися в храмах УПЦ, не було б.
Другий варіант, найреалістичніший
Керівництво країни принципово не посилить норми, які діють зараз, або ж (при можливому посиленні найближчим часом повернеться до чинних на сьогоднішній день санітарних норм на один день – на Великдень.
Тоді у всіх храмах Києва та України будуть здійснені Великодні богослужіння, хоча і при мінімальній (до 10 осіб) присутності духовенства та парафіян у храмі. Але важливо, що всі охочі зможуть молитися і на вулиці (звичайно, на необхідній відстані один від одного). А хтось буде дивитися трансляцію Літургії у себе вдома.
Після богослужіння «струмочком», як це ми бачимо зараз перед входом у магазини і аптеки, не наближаючись один до одного, люди зможуть протягом всього дня освячувати на вулиці біля храму свої великодні частування. Після освячення – відразу додому, знову в сімейну «самоізоляцію». При такому варіанті проведення великоднього богослужіння ризик інфікування буде зведений до абсолютного мінімуму, можна сказати до нуля.
Варіант третій – закриття храмів
Це те, що відбувається зараз у низці країн Європи – перешкода здійсненню Літургій у Великодню ніч. Це стане справжньою трагедією для переважної більшості практикуючих вірян України, це божевілля. І я дуже сподіваюся, що українська влада цього не допустить.
Не відкладайте сповідь і причастя – робіть це прямо зараз
Але який би варіант зустрічі Великодня нас не очікував, усім вірянам УПЦ в цих непростих умовах вже зараз треба активно готуватися до зустрічі світлого свята Христового Воскресіння.
Як готуватися? Активніше, ніж зазвичай, бо Пасха буде незвичайною. Тому хто ще не встиг сповідатися і причаститися, це треба прямо зараз, не відкладати на Великий Четвер. Хто часто причащається, той повинен використовувати кожну можливість зараз, поки йде піст, приступити до Чаші. Враховуйте, що у Великодню ніч у цьому році масових причащань не буде, це точно. Ті, хто планував під час посту взяти участь у таїнстві Єлеопомазання, не тягніть, часу вже немає, соборуйтесь терміново, на дому, або маленькими групами в храмі, де як прийнято. Все потрібно «підтягнути» в своєму духовному житті, щоб у цьому році до Страсної седмиці і Великодня підійти вже без «заборгованостей». Це найголовніше.
І останнє. Великдень все одно залишиться Великоднем, де б ми його не зустріли – в храмі, на вулиці, вдома або в лікарні. Хто нас відлучить Пасхального торжества? Воно дзвенить у повітрі перемогою Життя над смертю! Хто нас відлучить від нього? Адже «Воскрес Христос, – і радіють ангели; Воскрес Христос, – і оселяється життя; Христос Воскрес і мертвого жодного немає в гробі...» (Слово огласительне на Великдень свт. Іоанна Златоустого).
Кінець епохи «духовних мазунчиків»
Ми за останні 30 років дуже духовно розбалувались, розслабилися. Звикли, що все для нас через край: і храми на кожному кроці, і Причастя на кожній службі, і монастирі, і духівники вибирай-перебирай, і паломництва, і проповідь, і хресні ходи, і все що душі завгодно... Виросло ціле покоління «духовних улюбленців». Хвороби сучасного суспільства споживання, почуття власного «достоїнства» і власної важливості, поступово проникли в церковну огорожу. Тільки тут вони лягли на духовний грунт.
Нам усі щось винні: єпископи, священики, духівники; весь світ повинен крутитися навколо кожного з нас і наших звичок, і потреб, у тому числі духовних... А зараз, коли трохи нас притиснули, відразу починається паніка. Так була б просто паніка, а звинувачення один одного, засудження своїх священиків, нарікання на священноначалля, звинувачення його в потуранні владі, ледь не в зраді віри. А все тому, що примхливих і розбещених дітей трохи відтягнули від столу з рясними духовними стравами.
Згадайте, як все було ще якихось 30 років тому. Зовсім по-іншому. Кожна служба, кожна участь у Таїнстві було подією, яку вірянин зберігав у своєму серці дуже довго. Скажіть, чи багато ми сьогодні знаємо літніх священиків, чи мирян того, радянського покоління, які б зараз панікували і ремствували на обставини, що сталися? Не знайдемо таких. Тому що вони знають ціну всьому духовному. Знають і ціну нашому Великому Православному Великодню. Навіть якщо він проходить і без причастя. І навіть без храму. Його неможливо скасувати, або зруйнувати! Пригадуються розповіді сповідників віри, деякі з яких живі і сьогодні, як у них проходив Великдень у місцях ув'язнення. Багато з них кажуть, що це були найщасливіші та благодатні моменти їхнього земного життя. Хоча і без храму, і без причастя.
І сьогодні нам треба просто потерпіти. Прийняти все це як покарання Боже і потерпіти. Прийняти той варіант зустрічі Великодня, який нам благословить священноначалля, згідно з вимушеними обставинами. І хто знає, можливо саме цей Великдень, 2020 року, стане для нас найбільш радісним, найблагодатнішим, найщасливішим Великоднем нашого життя.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?