Должна быть возможность быть со Христом даже при смертельной угрозе

Православный храм. Фото: Православие. фм

Не знаю, есть ли у вас свой любимый апостол, у меня им всегда был Фома. Вы можете подумать, что дело в сюжете «уверение Фомы», но будете правы лишь отчасти. Потому что, во-первых, вы-то почему-то думаете, что Фома совал пальцы в ребра Иисуса, а он уверовал и без этого (читайте первоисточник, а не учите историю по картинкам и пересказам). Соответственно, в маловерии его упрекать можно только, не зная Писания. И, во-вторых, хотя это и важный сюжет, но для меня не главный. Всё, что вам достаточно знать о Фоме, будет сказано в ближайшую (Лазареву) субботу:

Ученики сказали Ему: Равви́! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда? ...Тогда Иисус сказал им ... : Лазарь умер ... но пойдем к нему. Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдем и мы умрем с ним. (Ин 11)

Когда я пришёл в церковь, когда воспитывался в ней, то именно на этом и подобных ему примерах. Поэтому для меня дико выглядят все эти разговоры о заразе, которой якобы можно заразиться в церкви. Ну даже если можно, что с того? Ну сидите дома, у вас семья и ипотека, кто вас и осудит, только не я. Но должен быть выбор! Должна быть возможность идти и быть со Христом даже при смертельной угрозе. А когда этой возможности тебя лишают или отговаривают от неё те, кто взялся быть пастырями, вождями и учителями, я этого не понимаю и принять не могу.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади