Должна быть возможность быть со Христом даже при смертельной угрозе
Православный храм. Фото: Православие. фм
Не знаю, есть ли у вас свой любимый апостол, у меня им всегда был Фома. Вы можете подумать, что дело в сюжете «уверение Фомы», но будете правы лишь отчасти. Потому что, во-первых, вы-то почему-то думаете, что Фома совал пальцы в ребра Иисуса, а он уверовал и без этого (читайте первоисточник, а не учите историю по картинкам и пересказам). Соответственно, в маловерии его упрекать можно только, не зная Писания. И, во-вторых, хотя это и важный сюжет, но для меня не главный. Всё, что вам достаточно знать о Фоме, будет сказано в ближайшую (Лазареву) субботу:
Ученики сказали Ему: Равви́! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идешь туда? ...Тогда Иисус сказал им ... : Лазарь умер ... но пойдем к нему. Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдем и мы умрем с ним. (Ин 11)
Когда я пришёл в церковь, когда воспитывался в ней, то именно на этом и подобных ему примерах. Поэтому для меня дико выглядят все эти разговоры о заразе, которой якобы можно заразиться в церкви. Ну даже если можно, что с того? Ну сидите дома, у вас семья и ипотека, кто вас и осудит, только не я. Но должен быть выбор! Должна быть возможность идти и быть со Христом даже при смертельной угрозе. А когда этой возможности тебя лишают или отговаривают от неё те, кто взялся быть пастырями, вождями и учителями, я этого не понимаю и принять не могу.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.