Многие так и не поняли для чего нужны церкви
В храме. Фото: Фейсбук
Страстная седмица сейчас. Дни, приближающие к Голгофе. Скоро Пасха. В эти дни очень четко видно, что люди не меняются. И те, кто вчера кричал «Осанна», легко и быстро превращаются в тех, кто закричит «Распни!»
За годы, прошедшие после открытия храмов, возрождения Церкви, многие так и не поняли для чего они нужны. Почему безбожная власть так яростно их уничтожала, убивала и гноила в лагерях священников и верующих-мирян? Кто все эти люди, готовые часами стоять, как свечки, в полумраке под монотонное чтение? Зачем им это, когда вокруг так много красок и движения? Такой пёстрый карнавал! Проще ведь жить своими животными хотелками. Жить, надеясь только на себя, забывая, что силёнок-то человеческих - раз и обчелся.
Вот, какой-то микроорганизм пришёл (не важно, как и откуда) и цивилизация летит под откос. А если посерьёзней чего прилетит?
Но проще быть членом общества потребления, желая и Церковь видеть супермаркетом духовных услуг. «Я заплатил - нагрузите-ка мне тележку ваших чудесатых продуктов». Забывая, что это всё - примитивное допотопное язычество. Это не христианство!
Вера - это подвиг! Это перерождение. Это переворот себя с головы обратно на ноги. И для всего этого нужны огромные духовные силы, большая мудрость. Тихо сам собой, на пять минут, пока комфортно - так душа не спасается. Нужен подвиг! И вот на этом пути подвижничества (от слова подвиг) человек понимает, что сам по себе он гибнет, что без Церкви ни сил, ни мудрости ему не стяжать.
Благодать и силу Бог дает смиренным, но откуда смирению взяться вне общества живой веры - Церкви, основанной Богом?..
Кому дано, тот имеет сердце чуткое и ум, который хотя бы не судит о том, чего не понимает и тех, кого не принимает. А кому не дано?.. Остаётся только на милость Божию уповать!
P.S. В Церкви не больше опасности, чем в ваших домах и наших супермаркетах. Там любят людей и заботятся о том, чтобы все были живы и здоровы. Там молятся о вас даже сейчас. Особенно сейчас!
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.