Многие так и не поняли для чего нужны церкви
В храме. Фото: Фейсбук
Страстная седмица сейчас. Дни, приближающие к Голгофе. Скоро Пасха. В эти дни очень четко видно, что люди не меняются. И те, кто вчера кричал «Осанна», легко и быстро превращаются в тех, кто закричит «Распни!»
За годы, прошедшие после открытия храмов, возрождения Церкви, многие так и не поняли для чего они нужны. Почему безбожная власть так яростно их уничтожала, убивала и гноила в лагерях священников и верующих-мирян? Кто все эти люди, готовые часами стоять, как свечки, в полумраке под монотонное чтение? Зачем им это, когда вокруг так много красок и движения? Такой пёстрый карнавал! Проще ведь жить своими животными хотелками. Жить, надеясь только на себя, забывая, что силёнок-то человеческих - раз и обчелся.
Вот, какой-то микроорганизм пришёл (не важно, как и откуда) и цивилизация летит под откос. А если посерьёзней чего прилетит?
Но проще быть членом общества потребления, желая и Церковь видеть супермаркетом духовных услуг. «Я заплатил - нагрузите-ка мне тележку ваших чудесатых продуктов». Забывая, что это всё - примитивное допотопное язычество. Это не христианство!
Вера - это подвиг! Это перерождение. Это переворот себя с головы обратно на ноги. И для всего этого нужны огромные духовные силы, большая мудрость. Тихо сам собой, на пять минут, пока комфортно - так душа не спасается. Нужен подвиг! И вот на этом пути подвижничества (от слова подвиг) человек понимает, что сам по себе он гибнет, что без Церкви ни сил, ни мудрости ему не стяжать.
Благодать и силу Бог дает смиренным, но откуда смирению взяться вне общества живой веры - Церкви, основанной Богом?..
Кому дано, тот имеет сердце чуткое и ум, который хотя бы не судит о том, чего не понимает и тех, кого не принимает. А кому не дано?.. Остаётся только на милость Божию уповать!
P.S. В Церкви не больше опасности, чем в ваших домах и наших супермаркетах. Там любят людей и заботятся о том, чтобы все были живы и здоровы. Там молятся о вас даже сейчас. Особенно сейчас!
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади