Світ після Великодня

Фото: hochu.ua

Уперше я потрапив у Крим десь чверть століття тому. Це було в голодні дев'яності, на початку літа. До цього на морі востаннє я був ще в дитинстві, у Кирилівці, на базі відпочинку «Лазурні далі», де запах моря гармонійно зливався з запахами каналізації, совдепівської їдальні та пивного ларька з дзижчанням мух.

У Криму я відразу опинився в одному з найкрасивіших його місць – в Алупці. Воронцовський палац, величезний парк, дурманний запах хвої біля спуску до моря, шум прибою, спів цикад, мальовничі скелі, гора Ай-Петрі – все це у мене стало міцно асоціюватися з раєм. З тих пір я його собі приблизно так і уявляю. Тому що нічого красивішого ні до, ні після цього я в своєму житті не бачив. Я звичайно ж розумію, що всі ці красоти є лише жалюгідною подобою Божого Царства, але я не був узятий до третього неба і тому не можу уявити те, що бачив апостол Павло.

Єдиний спосіб впоратися зі страхом – це спробувати пустити в свою душу любов і віру. Любов до Бога та віру в те, що все у твоєму житті йде згідно з Його планом. А в планах Бога – дати кожній людській душі вічну Пасхальну радість!

Мене так само, як і багатьох інших людей, в житті не раз відвідував страх. Він, як темрява, входив в душу і намагався проникнути у всі куточки мого серця. Тоді я згадував страждання Христа та його мучеників, думав про тих своїх знайомих, які зараз страждають набагато сильніше за мене, але це не завжди допомагало. Тому що те, що ми переживаємо всередині себе, набагато сильніше за те, що ми бачимо зовні. Єдиний спосіб впоратися зі страхом – це спробувати пустити в свою душу любов і віру. Любов до Бога та віру в те, що все у твоєму житті йде згідно з Його планом. А в планах Бога – дати кожній людській душі вічну Пасхальну радість!

«Якби черв'яки все життя гризли наше тіло, то ми б і на це з радістю погодилися, аби не втратити те, що Бог приготував тим, хто любить Його», – говорив батюшка Серафим Саровський. «Якби люди тільки побачили яку Небесну красу вони змінюють на жалюгідний бруд гріхів», – журився Парфеній Київський.

Найбільше в Криму я любив ласувати інжиром і місцевими персиками. Я знаю їхній смак, пам'ятаю запах. Але як ми можемо судити про ту їжу, яку Бог пропонує своїм послідовникам в житті майбутнього століття? «Переможцеві дам їсти від Дерева Життя» (Об'явл. 2:7) «і приховану манну» (Об'явл. 2:17). Що стоїть за цими образами? Смак і запах вічності. Справжнє кримське вино має неповторний аромат. Але чи зможе воно зрівнятися з «чистою річкою води, світлою, як кристал, що виходить від престолу Бога й Агнця» (Одкр. 22:1).

Новим буде не тільки світ Царства Божого, але і людина отримає в ньому оновлене ім'я, яке буде виражати її внутрішню сутність.

Колись пізно увечері, сидячи на лавочці біля «Лебединого озера», я почув розмову відпочиваючих, що проходили повз. Вони сперечалися один з одним з приводу назви тієї яскравої зірки, яка світила над самою вершиною Ай-Петрі. Я нетактовно встряв у їхню розмову і пояснив, що ця «зірка» називається «ліхтар», який горить над завантажувальним блоком канатної дороги. І навіщо я це зробив? Нехай для них цей ліхтар залишався «Полярною зіркою» або «Венерою». Вони б милувалися ним щовечора і, може бути, щось малювали в своїй уяві. А так, все раптом стало банально – просто яскрава лампочка.

Різниця між Алупкою і Царством Божим буде значно більшою, ніж між цим ліхтарем і нашим Сонцем. А колосального розміру платани, кипариси, італійські сосни, які викликали у мене невимовний захват, зможуть зрівнятися з тими живими духовними велетнями, які будуть «стовпами в храмі Бога Живого» (Об'явл. 3:12).

«Се, творю все нове» (Об'явл. 21:5) – говорить Господь про майбутнє життя. Новим буде не тільки світ Царства Божого, але і людина отримає в ньому оновлене ім'я, яке буде виражати його внутрішню сутність (Об'явл. 2:17). Новим буде не тільки ім'я людини, але навіть Ім'я самого Бога (Об'явл. 3:12).

«Переможець зодягнеться в білу одежу» (Об'явл. 3:5). Це дорога покупка, за яку необхідно заплатити власною кров'ю. Але ті, хто такий купив одяг, стверджують, що це було найправильніший вклад.

Для того, щоб дістатися в дев'яностих роках до Криму, не потрібно було робити багато зусиль. Купив квиток на поїзд, сів і приїхав. Для того, щоб дістатися до Царства Божого, потрібно зробити значно більше зусиль – купити білий одяг. «Переможець зодягнеться в білу одежу» (Об'явл. 3:5). Це дорога покупка, за яку необхідно заплатити власною кров'ю. Але ті, хто такий купив одяг, стверджують, що це було найправильніше вкладення:

– Оце, зодягнені в білу одежу, хто й звідки прийшли?

– Це ті, що прийшли від великого горя: вони омили одежу й убілили одежу кров'ю Агнця (Об'явл. 7:13-14).

Відпочиваючи в Алупці, теплими вечорами або ж прохолодним ранком, я любив сидіти на «скелі Айвазовського», дивлячись на гладь блакитного моря і слухаючи крики чайок. А іноді вилазив на верхівку алупкинського паркового «хаосу» каменів і насолоджувався сходом сонця або яскравим світлом місяця. Мені доставляло велике задоволення спостерігати за мерехтливими зірками на небосхилі і дихати запахом солоного морського повітря. Але що таке «скеля Айвазовського» порівняно з Престолом Божим? «Переможцеві сісти я дам на Моєму престолі» (Об'явл. 3:21). Які чудові за величиною обіцянки даються Богом для тих, хто зможе перемогти цей світ, незважаючи ні на що. «Переможець успадкує все, і буду йому Богом, і він буде Мені сином» (Об'явл. 21:7).

Які чудові за величиною обіцянки даються Богом для тих, хто зможе перемогти цей світ, незважаючи ні на що.

Краса Криму, як і краса людського обличчя, оманлива. Вона теж не вічна. Дивлячись на Алупкинський палац, я думав про його першого господаря, князя Михайла Воронцова. Здавалося, що звівши таку красу, він повинен був би спокійно доживати свій вік у цьому земному рукотворному раю. Але життя князя склалося зовсім інакше. Зате він «подарував» цю красу іншим людям. Тим, хто не мав до цього палацу ніякого відношення. Все сталося так, як і попереджав премудрий Соломон – працювали одні руки, а плодами праць користуються інші.

Тисячі туристів і відпочиваючих фотографувалися на тлі палацу, милувалися його красою, захоплювалися якістю споруди. Більшість з них знали, що побудований він був на кошти графа Воронцова, про що нескладно здогадатися з назви самого палацу. Але якщо у цих людей запитати: «А що ви знаєте про Степана Григоровича Щеколдіна?», то мало хто з них зможе що-небудь відповісти. Адже саме завдяки цій людині палац був двічі врятований. Спочатку в 1941 році від підпалу працівниками НКВС під час відступу Червоної армії, а потім в 1944 році від закладених німцями артилерійських снарядів (за що Степан Григорович отримав у якості «вдячності» десять років в'язниці).

Великдень – це світло в кінці тунелю життя. Але шлях до нього довгий і непростий. І багато брехунів будуть вказувати людству на зовсім іншу дорогу.

Точно так само ми мало знайомі і з Богом, який стільки разів, без нашого відома, переховував, рятував, промишляв, зміцнював, прощав, захищав нас від неминучої загибелі. Ми також не вміємо Йому дякувати за всі ті великі благодіяння, які від Нього щодня отримуємо. Адже Бог хоче подарувати нам «Царство, уготоване від створення світу» (Мф. 25:34).

Великдень — це світло в кінці тунелю життя. Але шлях до нього довгий і непростий. І багато брехунів будуть вказувати людству на зовсім іншу дорогу. Так, світ – великий обманщик. Він, як на великому екрані кінотеатру, показує нам своє кіно, поки диявол-кишеньковий злодій краде з нашої душі час нашого життя. Іноді навіть краса цього світу може стати тією картиною, задивившись на яку ми не встигнемо вскочити в потяг, що йде в Горній Єрусалим.

А це вже зовсім інше місто, в якому не буде ні сонця, ні місяця, бо слава Божа буде освітлювати його (Об'явл. 21: 23). В ньому вже не буде ані смерті, ані смутку, ані хвороби, тому що колишнє вже минуло (Об'явл. 21:4). У нього не зможе увійти ніщо нечисте (Об'явл. 21:27). А мешканці цього міста будуть носити Ім'я Бога на своїх чолах (Об'явл. 22:4).

І воістину блаженні ті, хто отримають право увійти в це місто (Об'явл. 22:14).

Читайте також