Воскресение стало ответом на чаяние мира о смыслах жизни
Фото: Pravmir
Я не знаю, что написать. Нет, знаю, но боюсь быть банальным. Мы так много и часто сегодня озвучивали весть о Воскресении Христовом, что вдруг захотелось осознать случившееся.
А случилось то, что Богочеловек, сошедший на землю (этот маленький земной шар!!!) решился пройти судьбу праведного человека, такого, которого до этого не было никогда. Хотел было написать: «и никогда больше не будет», но вовремя осекся, как не будет? - Вот, ОН- есть! Для этого и Воскрес, что бы быть и дальше с нами. Что бы не закончилось все просто трагической историей на Голгофе. И Его славное Воскресение стало ответом на чаяние мира в вопросах о смыслах жизни. Господь ответил: смерть побеждается достойной смертью, когда умирает все греховное, прежнее, что старит и ведет к болезням, умиранию. А жить должно новое – Божье! Воскресшее во Христе Иисусе!
Потому, с удовольствием в каждое живое сердце кричу: ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ! В надежде на ответное свидетельство честной души: ВОИСТИНУ ВОСКРЕС!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.