Унылые! Вы не храмы поджигаете, а Христа
В Одессе подожгли Свято-Успенский мужской монастырь УПЦ. Фото: Facebook
Храмы и монастыри УПЦ подожгли не факелы и не зажигательные смеси.
Их подожгли те, кто в эти дни разжигал ненависть в адрес Украинской Православной Церкви.
Все эти бесконечные «активисты», грантоеды, «журналисты», телеканалы, мэры, депутаты. Даже т.н. «епископы» и «священники» ПЦУ, интеллект которых разрывается между пошлыми гифками "зисвятом" и стенаниями «у всіх бідах винувата московьска церква».
Им, наверное, весело наблюдать за страданиями верующих, священников, которых они выбрали себе во враги.
Потешаются. Над теми, кто не привык давать по зубам в ответ. Потому что не давал по зубам своим обидчикам Христос.
Потешайтесь. Но помните, что за потехой неизбежно следует скрежет зубов.
Унылые! Вы не храмы поджигаете, а Христа. И за каждую слезу ответ дадите.
Все, до единого.
Потому что Бог не поругаем.
А терпение православных не безгранично...
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.