Патриарх Алексий II служил панихиду по Жукову
Георгий Жуков. Фото: Facebook
Очень давно познакомился с младшей дочерью легендарного полководца Марией Георгиевной Жуковой.
Наша тесная дружба не смогла поддерживаться из-за скоротечности, удаленности и огромной занятости обоих. Но все же, та короткая встреча, лично мне, оставила глубокое впечатление! Мария рассказывала тогда, что к 25-летию смерти отца была отслужена панихида в ХХС. Это была первая панихида, которую совершал Предстоятель Церкви Патриарх Алексий II в главном храме страны и собравшая много верующих людей. Знаменательно было и то, что будущий полководец ходил на службы в храм Христа Спасителя в ранней юности! А еще, она рассказала, что «однажды, когда мне было лет пятнадцать, отец, держа в руках книгу дочери Куприна Ксении «Куприн — мой отец», неожиданно для меня сказал: «Вот вырастешь — напишешь обо мне книгу». И, несмотря на мои возражения, так же мягко и настойчиво добавил: «И назови ее «Маршал Жуков — мой отец».
А вчера у Георгия Константиновича был день Ангела! С наступающим Днем Победы, товарищ маршал!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.