Церква вшановує пам'ять преподобного Феодосія, ігумена Києво-Печерського

Преподобний Феодосій, ігумен Києво-Печерський. Фрагмент ікони. Фото: lavra.ua

16 травня Православна Церква молитовно згадує великого подвижника – ігумена Святої Успенської Києво-Печерської лаври преподобного Феодосія Печерського.

Про життя преподобного розповідає Житіє, написане в кінці XI – початку XII століть ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором Літописцем. Також відомості про Феодосія присутні в Повісті временних літ і в «Києво-Печерському патерику».

Преподобний Феодосій народився неподалік від Києва, у родині княжого слуги. З юних років він здійснював аскетичні подвиги, перебував у молитві. На 14-му році він втратив батька і залишився під наглядом суворої і владної матері, яка дуже любила свого сина, але за прагнення до подвижництва часто карала. На 24-му році він таємно покинув рідний дім і, всупереч бажанню матері, з благословення преподобного Антонія Печерського, прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій. Через чотири роки мати відшукала його і зі сльозами просила повернутися додому, але святий сам переконав її залишитися в Києві і прийняти чернецтво в обителі святителя Миколая на Аскольдовій могилі.

У 1054 році преподобний Феодосій був висвячений у сан ієромонаха, а в 1057 році обраний ігуменом Києво-Печерського монастиря. Слава про його подвиги привернула безліч ченців в обитель (у роки його управління число братії зросло до 100 чоловік), він побудував наземні келії і ввів студійський чернецький статут, списаний, за його дорученням, в Константинополі. Почалося будівництво храму Успіння Пресвятої Богородиці.

Обитель стала одним із значних духовних центрів Київської Русі. За настановою до ігумена Феодосія приходило безліч людей різних станів, шанував святого Київський князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого. Щоб не загордитися, преподобний упокорював себе простою працею і продовжував виконувати найважчий послух в обителі.

Преподобний Феодосій не боявся змальовувати сильних світу цього. Незаконно засуджені завжди знаходили в ньому заступника, а судді на прохання шанованого всіма ігумена переглядали справи. Особливо святий дбав про бідних і побудував для них у монастирі особливий двір, де нужденні отримували їжу та дах.

Преподобний відійшов до Господа 3 травня 1074 року, за кілька днів передбачивши братії свою кончину і звернувшись до них з настановою. Тіло преподобного Феодосія поховали у викопаній ним печері, де він зазвичай молився. У 1091 році святі мощі подвижника були перенесені в Успенський храм і покладені в притворі з правого боку.

На церковному Соборі 1108 року, при митрополиті Київському Никифорі (1104-1121), преподобний Феодосій був зарахований до лику святих.

До наших днів збереглося кілька творінь святого – повчання про чернечі обітниці, викриття сучасників у поганських звичаях, а також молитва за всіх християн.

За матеріалами «Правмир», «Православие.ru».

Читайте також