Почему Фанар не поздравил Епифания?
Епифаний Думенко. Фото: Коммерсант
25 мая глава ПЦУ Епифаний Думенко отмечал день своего «небесного покровителя». Если говорить о канонической Церкви, то по традиции, именно в день небесного покровителя предстоятели других Поместных Церквей поздравляют именинника. Напомним, что 25 июня 2019 года, в День тезоименитства Блаженнейшего Онуфрия, в Киев лично приехали иерархи 11 Поместных Церквей.
На сегодняшний день Епифания и его структуру «признали» 3 Церкви - Константинопольская, Элладская и Александрийская. Понятно, что никто из представителей этих Церквей из-за известных обстоятельств приехать не смог бы, даже если бы и хотел. Это означает, что все свое уважение и наилучшее расположение к Епифанию они должны были выразить в письменной форме. Другими словами, Епифаний должен был получить как минимум три поздравительные телеграммы, в которых главы Фанара, Эллады и Африки еще раз подчеркнули свою «братскую любовь» к руководителю ПЦУ. Телеграммы, подобные которым Епифаний получил от глав Элладской и Александрийской Церквей в связи с «признанием» ПЦУ. При этом, напомним, год назад Фанар Епифания поздравил – соответствующее послание патриарха Варфоломея передал митрополит Эммануил.
Но, сейчас Епифания не поздравил никто. Вообще. Единственным человеком, направившим Думенко свои пожелания стал... «заклятый друг» Епифания Филарет Денисенко. Канонические же Церкви на официальном уровне это «празднование» просто проигнорировали.
Но, если знать, что все подобные поздравления готовятся заранее, то говорить о «забывчивости» нельзя. Тогда, в чем же дело?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.