Митрополит Антоній: Як правильно зустріти свято Вознесіння Господнього

Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ

Вознесіння Господнє – одне з дванадесятих (що означає найголовніших і значущих) свят Православної Церкви. Святкується Вознесіння через сорок днів після Пасхи. Саме сорок днів Господь був зі Своїми учнями, навчаючи їх невідомому раніше, тому, що було приховано від них до Воскресіння Спасителя.

Вознесіння є кульмінацією земного життя Христа. Завдяки Вознесінню Господньому людство навіки надбало безкраїх горизонтів пізнання Божества.

З того самого моменту шлях пізнання Господа відкритий кожному. Важливо на цьому шляху не приймати вузькість свого розуміння і сприйняття за обмеженість того, що ми пізнаємо. Богопізнання – це постійний шлях до Бога, що не припиняється ні в цьому житті, ні у Вічності. Шлях духовного сходження в нетварні світи, яким ніколи не буде кінця.

На це вказує і одяг священиків, які служать на Вознесіння в білих шатах (їх використовують також на Різдво Христове, Богоявлення, Преображення), що символізують божественне нетварне світло.

Для кожного православного християнина у свято Вознесіння Господнього важливо бути присутнім на богослужінні в храмі і причастя Святих Христових Таїн, якщо є така можливість. Під час Причастя ми не просто наближаємося до Бога, а стикаємося з Ним. В цьому і є головний сенс людського буття.

Також слід постаратися зберегти мир і любов в душі, особливо важко це часом зробити по відношенню до найближчих людей. Добре слово, слова підтримки і розради тим, які цього потребують – найкраще, що ми можемо зробити для спасіння своєї душі, і не тільки у свято.

КП в Україні

Читайте також

Смартфон замість ранкової молитви

​Літній піст часто називають тягарем під час відпусток. Духівник Дарницького благочиння м. Києва протоієрей Феодор Русан розповідає про подолання екранної залежності.

Про страх, який називають ощадливістю

Корінь нашої скупості – у страху перед завтрашнім днем. Але стиснутий кулак із заощадженими купюрами не робить нас захищенішими.

Милосердя з порожніми руками

Милість – не завжди тепле почуття. Іноді це зусилля волі.

Громила, який став адептом любові до ворогів

Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.

Полуденний біс – давня назва апатії та туги

Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.

Зцілення від душевної нудоти

Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.