Митрополит Антоній: Як правильно зустріти свято Вознесіння Господнього

Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ

Вознесіння Господнє – одне з дванадесятих (що означає найголовніших і значущих) свят Православної Церкви. Святкується Вознесіння через сорок днів після Пасхи. Саме сорок днів Господь був зі Своїми учнями, навчаючи їх невідомому раніше, тому, що було приховано від них до Воскресіння Спасителя.

Вознесіння є кульмінацією земного життя Христа. Завдяки Вознесінню Господньому людство навіки надбало безкраїх горизонтів пізнання Божества.

З того самого моменту шлях пізнання Господа відкритий кожному. Важливо на цьому шляху не приймати вузькість свого розуміння і сприйняття за обмеженість того, що ми пізнаємо. Богопізнання – це постійний шлях до Бога, що не припиняється ні в цьому житті, ні у Вічності. Шлях духовного сходження в нетварні світи, яким ніколи не буде кінця.

На це вказує і одяг священиків, які служать на Вознесіння в білих шатах (їх використовують також на Різдво Христове, Богоявлення, Преображення), що символізують божественне нетварне світло.

Для кожного православного християнина у свято Вознесіння Господнього важливо бути присутнім на богослужінні в храмі і причастя Святих Христових Таїн, якщо є така можливість. Під час Причастя ми не просто наближаємося до Бога, а стикаємося з Ним. В цьому і є головний сенс людського буття.

Також слід постаратися зберегти мир і любов в душі, особливо важко це часом зробити по відношенню до найближчих людей. Добре слово, слова підтримки і розради тим, які цього потребують – найкраще, що ми можемо зробити для спасіння своєї душі, і не тільки у свято.

КП в Україні

Читайте також

Бог, Який біжить назустріч

​Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.

Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки

4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.  

Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським

Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?

Живе тіло чи мертва структура: Чому не можна вірити в Христа без Церкви

Розмова про те, чому Церква – це не будівля прокуратури, а реанімація, де тече кров.

Дзеркальний лабіринт праведності

Про те, як наші чесноти можуть стати стіною між нами і Богом і чому тріщина в серці важливіша за бездоганну репутацію.

Перший космонавт духа: як Антоній Великий перетворив пустелю на мегаполіс

20 років у кам'яному мішку. Історія святого, який перестав боятися.