Митрополит Антоній: Як правильно зустріти свято Вознесіння Господнього

Митрополит Антоній (Паканич). Фото: сайт УПЦ

Вознесіння Господнє – одне з дванадесятих (що означає найголовніших і значущих) свят Православної Церкви. Святкується Вознесіння через сорок днів після Пасхи. Саме сорок днів Господь був зі Своїми учнями, навчаючи їх невідомому раніше, тому, що було приховано від них до Воскресіння Спасителя.

Вознесіння є кульмінацією земного життя Христа. Завдяки Вознесінню Господньому людство навіки надбало безкраїх горизонтів пізнання Божества.

З того самого моменту шлях пізнання Господа відкритий кожному. Важливо на цьому шляху не приймати вузькість свого розуміння і сприйняття за обмеженість того, що ми пізнаємо. Богопізнання – це постійний шлях до Бога, що не припиняється ні в цьому житті, ні у Вічності. Шлях духовного сходження в нетварні світи, яким ніколи не буде кінця.

На це вказує і одяг священиків, які служать на Вознесіння в білих шатах (їх використовують також на Різдво Христове, Богоявлення, Преображення), що символізують божественне нетварне світло.

Для кожного православного християнина у свято Вознесіння Господнього важливо бути присутнім на богослужінні в храмі і причастя Святих Христових Таїн, якщо є така можливість. Під час Причастя ми не просто наближаємося до Бога, а стикаємося з Ним. В цьому і є головний сенс людського буття.

Також слід постаратися зберегти мир і любов в душі, особливо важко це часом зробити по відношенню до найближчих людей. Добре слово, слова підтримки і розради тим, які цього потребують – найкраще, що ми можемо зробити для спасіння своєї душі, і не тільки у свято.

КП в Україні

Читайте також

Вхід Господній до Єрусалима: між очікуванням чуда і Голгофою

Натовп чекав земного царя, а зустрів Агнця. Чому ми досі шукаємо «зручного» Бога.

Що сльози Христа біля гробу друга говорять про природу смерті

Горе Спасителя біля надгробка Лазаря – не просто людська скорбота. Це Бог дивиться на розпад найкращого Свого творіння і не погоджується з владою смерті над ним.

Розбитий сосуд: як Іуда став дзеркалом нашої духовної бухгалтерії

Аргумент зрадника завжди звучить переконливо. Коли лунає заклик «роздати убогим», більшість з нас з ним погоджується. У чому криється підступ цієї бездоганної логіки?

День брехні: чому 1 квітня руйнує душу і довіру

​У культурі «День дурня» – привід для веселощів. Але де межа між невинною грою і руйнуванням душі? Про духовну небезпеку розіграшів, брехні та сарказму.

Нотатки старця Архипа: як сільський батюшка стяжав дари Духа

​Історія схіархімандрита Архипа (Колодія) – дивовижного подвижника Чернігівщини, який відновив десятки храмів і залишив глибокі щоденники про віру та чудеса.

Розмова зі святителем Лукою про гроші, які палять руки

Як священнику можна було брати гроші з рук людини, яка розстрілювала духовенство?