Как будущий Архиепископ Дублянский призывал уничтожать евреев
Анатоль Дублянский. Фото: Facebook
«Ж_дов в концентрационные лагеря», «Мировое ж_довство», «Украинский ответ на грязные ж_довские торги», «Ж_довские массовые убийства в истории», «Украинцы, не забывайте о ж_довском терроре».
Это только несколько заголовков из луцкой газеты «Украинский голос» во время Холокоста. Главным редактором издания был «выдающийся публицист и краевед» Анатоль Дублянский.
В 1944 году Дублянский вместе с немцами бежал в Германию. Там принял сан священника и в 1983 году стал Архиепископом Парижским и Западноевропейским Украинской автокефальной церкви.
Сам Дублянский утверждал, что «немецкая пропаганда, которая печаталась в газете, никому не вредила, потому что мы увидели, что Гитлер и Сталин одинаковые преступники со своим коммунизмом и гитлеризмом».
При моральной поддержке и подстрекательстве Архиепископа Дублянского в Луцке были уничтожены более 20 тысяч евреев - большая часть населения города.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.