Как будущий Архиепископ Дублянский призывал уничтожать евреев
Анатоль Дублянский. Фото: Facebook
«Ж_дов в концентрационные лагеря», «Мировое ж_довство», «Украинский ответ на грязные ж_довские торги», «Ж_довские массовые убийства в истории», «Украинцы, не забывайте о ж_довском терроре».
Это только несколько заголовков из луцкой газеты «Украинский голос» во время Холокоста. Главным редактором издания был «выдающийся публицист и краевед» Анатоль Дублянский.
В 1944 году Дублянский вместе с немцами бежал в Германию. Там принял сан священника и в 1983 году стал Архиепископом Парижским и Западноевропейским Украинской автокефальной церкви.
Сам Дублянский утверждал, что «немецкая пропаганда, которая печаталась в газете, никому не вредила, потому что мы увидели, что Гитлер и Сталин одинаковые преступники со своим коммунизмом и гитлеризмом».
При моральной поддержке и подстрекательстве Архиепископа Дублянского в Луцке были уничтожены более 20 тысяч евреев - большая часть населения города.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади