Язык Духа Божьего универсален и заключен в самой Любви
Сошествие Святого Духа. Фото: Facebook
«Иисус и возгласил, говоря: кто жаждет, иди ко Мне и пей. Кто верует в Меня, у того, как сказано в Писании, из чрева потекут реки воды живой. Это сказал Он о Духе, Которого имели принять верующие в Него:»
Разве не удивительно, что в Евангелии от ап. Иоанна, которое читается в праздник Пятидесятницы говорится нам о Духе, который потечет как реки воды живой, но на собранных в Сионской горнице Апостолов сходят языки, как бы пламенные?
В какой момент огонь может, воспламенившись в сердце человека, сделаться живительной водой? Не тогда ли, когда сердце человека преисполнится и размягчится (усырится, как говорится в Псалтири) любовью по благодати Духа Святого?
Дух объял апостолов, и они возвещали о великих делах любви Божией. «Любовь Христова объемлет нас»(2Кор. 5:14), и только эта любовь придаёт единство всем свидетельствам о
Христе, где, когда и на каком бы языке эти свидетельства ни звучали.
И это прекрасно, ибо язык Духа Божьего универсален и заключен в самой Любви.
Пусть она изобилует во всех нас! С праздником, дорогие!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.