Господь призвал всех нас к святости

Неделя всех святых. Фото: Telegram

К НЕДЕЛЕ ВСЕХ СВЯТЫХ

Святость же личная напрямую зависит от того, как мы принимаем или не принимаем жизненные обстоятельства.

Принять их или не принять – зависит от нас. Наше отношения к жизненным реалиям определяет, что у тебя в душе – рай или ад. Житейское море не сплошной штиль, да и не обещал нам Бог, что лодка жизни нашей в штормы не попадет, ураганы не претерпит или не зависнет в сплошном безветрии. Иное обещает Господь, когда доплывем, – тихую гавань. Сейчас время благоприятно, не многим из святых приходилось жить во времена, когда есть где главу преклонить, лоб крестным знамением осенить, с духовником поговорить и в храм сходить. Надо лишь помнить, что Церковь – это не бюро добрых услуг. В храмах не подаётся здоровье, благополучие, деньги, семейный уют, карьера на работе или успешная сдача ЕГЭ. Здесь подается самое главное – возможность стать святым.

С днем наших Небесных покровителей и заступников!

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.