Православие не разделяется по национальности, а у Бога нет цвета кожи

А вы понимаете, что когда в США кричат: «долой белого Христа», а на Украине кричат «долой московское Православие» - это одно и то же?

И тем, и другим процессом двигает откровенное человеческое невежество и стремление использовать религиозную тему для политических вопросов. Поэтому представители обоих этих движений это по сути «братья по разуму», или вернее сказать по дурости. Ведь Православие не разделяется на киевское, московское или французское, а у Бога нет цвета кожи, и поэтому в Африке Христа изображают черным, в Китае - желтым, а в Европе - белым. Более того, идя навстречу людям для того чтобы они ближе воспринимали суть Писания, китайцам слово «хлеб» иногда заменяют на «рис».
Но когда у людей нет совести, нет страха Божия, нет разума, то они из религии делают политику и кричат «долой».

Читайте також

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.