Не осуждайте священника!

В православном храме. Фото: Фома

Я никогда не позволю себе думать: вот этот человек обязан уважать меня только за то, что я стал священником. Но такой парадокс – когда я вспоминаю себя мирянином, я понимаю, что у меня это уважение к священнику именно за то, что он стал священником и делает самое важное дело на свете, было. Мне не хотелось судить священника, для меня было важно то, что он есть. Я был расположен так, что даже от очевидных немощей, слабостей священника получал большую пользу.

В храме, прихожанином которого я какое-то время был, настоятелем служил батюшка, у которого была слабость к алкоголю. Это все знали: выдавала его внешность, а зачастую и запах. У него так дрожали руки, что во время Причащения мирян ему приходилось ставить Чашу на специальную подставку. Конечно, были люди, особенно бабушки, которые его ругали, осуждали. И вот, как-то раз я пришел на исповедь, и не застал в храме священника, у которого исповедовался постоянно. Мне пришлось идти к этому, пьющему… Но у меня не было никакого колебания, никакой мысли, что я иду «не к тому» священнику. У меня было сострадание к этому человеку и одновременно уважение — потому что он, при всей его немощи, все же стоит на этом месте и делает это дело. И я помню, насколько сердечно, насколько тепло отнесся ко мне он не знаю, потому ли, что он почувствовал мое состояние, мое отношение к нему, или потому что Господь так расположил его.

Тогда я понял: то, что нам может дать священник, зависит еще и от того, как мы сами отнесемся к нему, насколько мы раскроем не только перед ним, но и по отношению к нему, наши сердца.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади