Заблуждения, удерживающие людей от покаяния
Исповедь. Фото: Фома
Есть два опасных заблуждения, которые для того и разработаны, чтобы удерживать людей от покаяния. Оно состоит в том, что спасение все равно недостижимо - вернее, труднодостижимо, и только для крутейших подвижников, в число которых ты не входишь. Так что нечего и пытаться.
Это неправда, спасение предлагается даром, по богатству благодати Его, искуплением во Христе Иисусе, приобретается оно капитуляцией, сдачей на милость Божию, так что всякий, кто пребывает в мире с Церковью, пребывает в доброй надежде на обетования Божии. "Потому что вы не приняли духа рабства, [чтобы] опять [жить] в страхе, но приняли Духа усыновления, Которым взываем: "Авва, Отче!" Сей самый Дух свидетельствует духу нашему, что мы - дети Божии" (Рим.8:15,16).
Другое кажется противоположным, но преследует ту же цель – все равно все спасутся, поэтому никакое покаяние, никакая капитуляция не нужна - спокойно продолжайте ехать на том же поезде в ад, и не пытайтесь его покинуть, в конечном-то итоге все поезда в итоге приходят в рай. Гиммлер выбрал несколько более запутанный путь к вечному блаженству, чем Гааз, но в итоге они оба окажутся в одном и том же месте.
Ну а ты-то всяко не Гиммлер, так что тебе ничего и не нужно менять в твоей жизни, ни даже задумываться об этом.
Эти два заблуждения кажутся противоположными – но надо смотреть не на способы, которыми тебя хотят к чему-то склонить, а на то, к чему именно тебя хотят склонить.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади