Такер Карлсон і самаряни нашого часу

Такер Карслон висловлювався на захист УПЦ. Фото: СПЖ

У медіапросторі США активно обговорюють звільнення з «Fox news» головного журналіста каналу Такера Карлсона. І начебто до релігійного життя українців ця подія не має жодного відношення, але це не зовсім так. Сьогодні очевидні репресії проти УПЦ у світі, і особливо у США, прийнято не помічати. Що говорити, якщо вже на пряме питання про переслідування Церкви представники Держдепу відповідають, що нічого про це не знають. Мабуть, єдиною авторитетною людиною, яка публічно та відкрито говорила про репресії проти УПЦ, був журналіст Такер Карлсон. Він кілька разів жорстко розкритикував Зеленського за фактичні гоніння на Українську Православну Церкву. І завдяки його величезній аудиторії про ситуацію з Церквою в Україні дізналася значна кількість американців. Нагадаємо, як це було.

10 грудня 2022 року журналіст різко висловився про Зеленського у зв'язку з масовими обшуками СБУ в храмах і монастирях УПЦ.

«Таємна поліція Зеленського провела обшуки в монастирях по всій Україні, і навіть у жіночій обителі, та заарештувала десятки священників абсолютно бездоказово і з явним порушенням української Конституції, яка тепер нічого не значить. Українській Православній Церкві понад тисячу років. І за повної підтримки адміністрації Джо Байдена та Конгресу США Зеленський вирішив заборонити її», – сказав Карлсон.

Він заявив, що більшість американських ЗМІ проігнорували дії Зеленського, а деякі навіть знаходили цьому виправдання через воєнні дії.

 «Але цьому немає жодних виправдань взагалі. Українська Православна Церква – не російська, вона – українська. Вона не пов'язана з урядом Путіна. Вона навіть офіційно засудила російське вторгнення до України. Отже, ще раз: немає виправдання руйнації та заборони цієї Церкви! І все ж багато відомих прихильників Зеленського на Заході нічого не сказали про це. А мабуть вже час», – підкреслив тоді Такер Карлсон.

23 грудня журналіст ще раз наголосив, що Президент України «забороняє християнську конфесію, заарештовує священників, захоплює монастирі та церкви».

А в середині березня, коли Мінкульт України вже оголосив про вигнання УПЦ із Києво-Печерської лаври, Карлсон випустив цілий сюжет про УПЦ.

 «Дивно бачити сьогоднішню ситуацію, коли вона (влада – Ред.) виганяє монахів з монастиря, який існує з XI століття, і в печерах якого поховані святі. Така поведінка не відповідає ліберальним демократіям. Тому напрошується думка: є ті, хто вважав Зеленського особливим героєм, хто вітав його, хто запевняв, що цій людині треба всіляко надавати та висловлювати підтримку. Але при цьому християни ставлять під сумнів деякі його дії, на які ми зараз заплющуємо очі і які зовсім замовчуємо. Дії, які вчинив Зеленський, багато в чому можна назвати не інакше як гоніннями на вірних Церкви. То чому ж ми мовчимо?», – заявив Карлсон.

А його колега, Меган Бешем, висловила тоді здивування, чому про репресії на УПЦ мовчать християнські лідери і великі християнські ресурси, такі як «Christianity Today».

З часу того випуску на Fox news минуло більше місяця, за цей час ситуація навколо УПЦ значно погіршилася. І, схоже, звільнення Такера Карлсона з каналу закрило для американців останнє об'єктивне джерело правди про УПЦ. Тепер остаточно переможе офіційна позиція Держдепу, який був прямо причетний до створення ПЦУ, а отже – і тієї ситуації, в якій сьогодні опинилася УПЦ.

Але як все ж таки вийшло, що в країні дружного «одобрямсу», де транслювалася виключно позиція Зеленського і Думенка, раптом з'явилася людина, яка жорстко виступила проти? Звичайно, можна сказати, що Карлсон є прихильником консервативної партії і тому жорстко критикує все, що пов'язане з проектами демократів. Але це далеко не вся відповідь.

По-перше, ПЦУ було створено за республіканця Трампа, а по-друге, неприйняття брехні та несправедливості – позиція самого Такера Карлсона.

У виступі з приводу звільнення з Fox news журналіст сказав про свою життєву позицію так:

«Говорячи правду, ти стаєш сильним і хоробрим, говорячи брехню, ти стаєш слабким і малодушним. Але деякі люди платять надто велику ціну за те, що говорять правду – вони стають білими воронами, їх витісняють із соціальних груп, якими б ці групи не були. Але той, хто говорить правду, – герой у моїх очах. Так, мені не вистачало християнського виховання. Але якщо аборти та трансгендерний вектор розвитку суспільства стають частиною політики, і про це говорять можновладці, то для мене це не політичний рух, а зло. Тому що результат такої політики – руйнація суспільства».

І говорячи про антиномію правди та брехні Карлсон неминуче приходить до осмислення добра і зла – основних питань, через які людина звертається до Бога і приходить до Церкви.

«Звичайно, тут ми упираємося в релігію та богословські поняття добра і зла. Давайте подивимося, що вони продукують, який їхній кінцевий продукт. Добро характеризується порядком, миром, спокоєм, умиротворенням, неконфліктністю, чистотою – а чистота схожа на праведність, поряд з благочестям. Тоді як зло – це все, що протилежне добру – насильство, ненависть, заворушення, розкол, хаос і бруд», – каже Карслон.

Парадоксально, але слова цієї невоцерковленої людини можуть бути ілюстрацією того, що відбувається сьогодні під Києво-Печерською лаврою, собором у Кам'янці-Подільському або «коридором ганьби» у Тернополі. Коли з одного боку кричать і кривляються люди, які вимагають вигнання віруючих зі святині, а з іншого – лагідно моляться Богу самі віруючі. І Карлсон інтуїтивно приходить до висновку, на якому боці має бути людина, для якої честь, правда і мораль – не порожній звук.

 «Якщо ви на боці того, що складає "кошик" злої продукції, то ви виступаєте на підтримку зла. Я не починаю релігійної війни, а лише закликаю визнати те, що ми всі бачимо. І це не про підтримку республіканців, це про очевидне – про ті прояви, які нам нав'язуються певною силою ззовні. Це ж цілком очевидно. У зв'язку з цим у мене дві думки:

1. Ми маємо сказати про це вголос і припинити займатися демагогією та окозамилюванням.
2. Ми маємо знайти хоча б 10 хвилин протягом дня, щоб помолитися за майбутнє».

І наприкінці свого виступу Карлсон каже так: «Можете мене вважати самаритянином цього століття, буквально скромним протестантським проповідником, але я наполегливо рекомендую вам знайти ці 10 хвилин, щоб помолитися за майбутнє. Сподіваюся, що ви так і зробите».

Звичайно, воцерковлена людина, прочитавши всі ці досить наївні для християнського вчення слова, може сказати, що ми «створюємо собі кумира». Але питання набагато ширше.

Останні роки показали, що та картина світу, яка ще вчора здавалася в Православ'ї непорушною, сьогодні руйнується. Глава найавторитетнішої Помісної Церкви заради безроздільної влади та власних амбіцій знищує православну єдність і запускає процеси знищення сотень (а невдовзі можливо і тисяч) громад.

І так може статися, що для православних по-новому прозвучить євангельське питання «Хто твій ближній?».

Адже на наших очах може відбутися сучасна візуалізація притчі Христа про доброго самаритянина. Ми вже сьогодні спостерігаємо, як від побитих нинішніми розбійниками православних людей відвертаються сучасні «левити» і «священники», як вони гидливо проходять повз них.

У той же час є багато тисяч, а може, й мільйони людей, умовних Такерів Карлсонів, які інтуїтивно відчувають істинність християнського вчення і внутрішньо сумують за ним. І для перетворення лялечки на метелика їм потрібен якийсь поштовх. І, може, сам журналіст не випадково назвав себе «самаритянином цього століття».

Те, що православні України сьогодні, як у давні богоборчі часи, змушені відстоювати свою віру, окрім усього іншого є проповіддю християнства для багатьох людей у США, Європі та інших регіонах. На них сьогодні звернені погляди дуже багатьох. Всіх тих, хто не сприймає картину світу, яку їм зараз нав'язують. І може так статися, що те саме «мале стадо», про яке говорив Христос, завтра буде складатися і з цих людей.

Читайте також