До інтронізації Блаженнішого Онуфрія: отакий бо потрібний нам архієрей
Блаженніший Митрополит Онуфрій. Фото: УПЦ
Він зійшов на престол Київських предстоятелів у найважчий для новітньої історії України час. Країна, що роздирається політичним протистоянням, війною на Донбасі і релігійним розколом, здавалося, потребує перш за все сильного церковного керівника, здатного приймати правильні кадрові рішення і вести діалог з можновладцями. Промислом Божим Церква отримала в якості Предстоятеля митрополита Онуфрія.
Чи можна назвати його сильним управлінцем? Так. Тому що він керує церковним кораблем, спираючись на Божу допомогу, а не на «вимоги часу». Чи можна назвати його людиною, яка вміє вести діалог? Безсумнівно. Тому що найголовнішим діалогом для нього завжди є діалог з Богом, після якого й у відповідності з яким він вибудовує своє спілкування з паствою.
Блаженніший не ділить людей на правильних і неправильних, сильних і слабких, багатих і бідних. Для нього всі – це діти Божі. Він – людина не публічна. Його справа – не гучні пафосні слова, а постійна молитва. І саме ця молитва ставить його попереду суспільства і народу. Він дійсно перед-стоїть за всіх і за вся.
За минулі шість років УПЦ стала духовно сильнішою. Миротворча позиція Блаженнішого щодо конфліктів у країні і суспільстві перетворила його в морального авторитета для найрізноманітніших людей і по обидві сторони барикад. Істотне зростання кількості храмів (особливо на тлі захоплень розкольниками), кількості монастирів і ченців, священиків і вірян говорить про одне – наш Архієрей на своєму місці і веде людей до Христа. Він дійсно зміг стати батьком для всієї пастви і зміцнити її духовно. Митрополит Онуфрій своїм власним прикладом показує, яким повинен і може бути християнин. І цей приклад – його головна заслуга.
Апостол Павло сказав фразу, яка стала мірилом по відношенню до ієрархів Церкви: «Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе» (Євр. 7:26-27).
І, погодьтеся, навряд чи що-небудь можна додати до портрета Блаженнішого ще.
Читайте також
«В СРСР не існує переслідуваних за релігійні переконання»
Одним з найганебніших явищ у житті нинішньої релігійної спільноти України стала співучасть у виправданні розправи над УПЦ.
Чому народ героїзує тих, хто б'є ТЦК
Чому глава УГКЦ публічно закликає до війни до перемоги, а сам тихенько ховає по храмах робітників-«ухилянтів»? Чому блогери ПЦУ зносять дописи на підтримку ТЦК через масштабний хейт?
Про довгоочікувані заяви Олександра Усика
Олександр Усик заявив, що готовий стати президентом. Ось тільки кого він тепер бачить своїми виборцями?
Півмісяця звернення ПЦУ «про братство» з УПЦ: які плоди?
Так і виглядає «діалог» від ПЦУ. Одна рука підписує «Звернення» про братерство, інша – благословляє людей з болгарками.
Потьомкінські села Сергія Думенка
У Володимирі, в Черкасах та інших захоплених соборах УПЦ, куди приїжджав Думенко, його кортежі супроводжують автобуси масовки. Від'їжджає Думенко – від'їжджають і «потьомкінські селяни».
Чому держава святкує знищення Лаври більшовиками?
Ніякої логіки в діях нинішньої нашої влади немає. Є лише пропаганда: тупа і злобна, яка під маскою «патріотизму» може лише цькувати та розпалювати ненависть.