Колишній пастор розповів, як і чому перейшов з кальвінізму в православ'я

Перебіжчик у православ'я колишній пастор-протестант Валерій Гайвороненко. Фото: скріншот/YouTube/ієрей Георгій Максимов

Колишній пастор кальвіністської громади Валерій Гайвороненко, який нещодавно разом зі своєю родиною перейшов у православ'я, розповів, як і чому він став православним. Відеоінтерв'ю з Валерієм опубліковано на YouTube-каналі священнослужителя РПЦ, кандидата богослов'я ієрея Георгія Максимова.

Валерій, який почав свій шлях до Бога у протестантській церкві, повідомив, що народився в невіруючій родині, але в дитинстві потайки був хрещений у Російської Православної Церкви. За його словами, ці спогади назавжди відобразилися в його пам'яті і згодом зіграли дуже велику роль.

«Ряд складних життєвих обставин змусив мене шукати вихід і шукати сенс свого життя, – розповів він. Я багато років шукав відповідь на це питання і, напевно, він став ключовим у моєму житті. Я читав різну літературу, якісь езотеричні книги, книги про різних релігіях, філософіях, але ніщо не давало відповіді».

Одного разу, в кінці 90-х, Валерій випадково опинився в православному монастирі: «Покинувши це місце, я вже був остаточно впевнений, що всі відповіді в моєму житті, і взагалі у житті кожної людини, лежать в площині віри. Минуло, напевно, близько десяти років, коли я знову повернувся до цього питання».

«У нашому місті, де я жив – це було в Україні – дуже широку популярність і зростання мали протестантські церкви, – додав він. – І для мене дуже сильним свідченням того, що Бог – живий, що Він володіє силою і наділяє усілякого людини сенсом, стало те, що багато моїх знайомих, товариші, ровесники – вони увірували в протестантській церкві. Я бачив, що в основі їх цілепокладання з'явилося щось більше, ніж було колись, більше, ніж бачив я сам. Це приваблювало, і так я прийшов в протестантську церкву».

У Калінінградській області, куди Валерію запропонували переїхати для участі в протестантської місії, він тривалий час займався реабілітацією алко- і наркозалежних. В цьому служінні він бачив абсолютно зруйновані життя, зломлених людей з абсолютно різними біографіями і історіями, і це змусило задуматися про сенс свого існування, про сенс буття, який мій шлях у християнстві, ким я повинен бути».

«Йшов час, поступово я став пастором невеликої громади, – продовжив він. – Навчався в Московській євангельської семінарії, у пастирському коледжі в Німеччині, у місті Гамбург. І трапився такий парадокс: чим більше я вчився, чим більше вивчав богослов'я, тим більше, здавалося б, повинно бути для мене відповідей, але ставало більше тільки питань».

Паралельно у житті Валерія розвивалося спілкування з православними священнослужителями, і в них він побачив відображення того апостольського християнства, до якого прагнули у його громаді.

«Я завжди задавався питанням: а чи є ми частиною Єдиної Святої Соборної Апостольської Церкви? – пояснив він. – Я не бачив наступності в нашій церкві, бачив, що західне богослов'я є лише спробою пояснити Бога, відносини Бога і людей, відірваної від коренів. <...> Це змусило мене звернутися до історичних праць, тих, хто був до нас, усіх тих, хто пройшов той шлях, який ми тільки починаємо. І мені здалося, що наша громада потихеньку перетворюється в секту, де існує тільки один погляд, лише один принцип сповідання порятунку, де кожному Христос дуже зрозумілий і легко пояснимо».

За його словами, шлях до православ'я був довгим і дуже болючим, однак милістю Божою це сталося і «тепер, звичайно, хочеться допомогти своїм друзям, своїм братам і сестрам у Христі побачити дійсно всю повноту і всю красу Христа, Якого ми самі втратили себе, не звертаючись до витоків, які лежать в Православ'ї».

«Остаточним кроком стало те, що в якийсь момент я більш не міг проповідувати те, в що я перестав вірити. Я розумів, що це питання Істини й питання моєї совісті, моєї відповіді перед Господом. Тому що я не знаю, коли стану перед Ним, і що я Йому відповім, якщо Він дав мені побачити цю Істину. Я прийшов до висновку, що я в протестантизмі не врятуюся – це і стало останнім, ключовим кроком. <...> Ми доторкнулися до того Джерела, яке просто невичерпний, який несе в собі дух євангельського часу, євангельської проповіді, любові Христової. Чого я бажаю всім моїм побратимам, які думають про це, але ще не зважилися на цей крок», – сказав колишній протестантський пастор.

Як повідомляла СПЖ, раніше в УПЦ пояснили, як спілкуватися з родичами інших конфесій.

Читайте також