Хочется жить не напрасно
Всякая плоть - как трава, и всякая слава человеческая - как цвет на траве. Фото: VK
Какие удивительные слова: «всякая плоть - как трава, и всякая слава человеческая - как цвет на траве: засохла трава, и цвет ее опал» (1 Пет. 1, 24)!
Буквально вся наша жизнь, каждый день и каждый ее час подтверждают их истинность, являя нам все новые и новые свидетельства того, как хрупок и недолговечен человек и как быстро проходит его слава или то, что кажется ею. Но с поразительным упорством люди отказываются этим свидетельствам внимать, живут и действуют вопреки им, превращая короткое время, отпущенное им здесь, в ярмарку тщеславия и прочих человеческих страстей и стремлений - к чему-то столь же тщетному и пустому.
Ты видишь, как сохнет трава, как опадает ее цвет, как коса срезает некогда сочные стебли и как сгорают они в огне... И больно при мысли о том, сколько потрачено было сил впустую, сколько жизненной энергии израсходовано буквально ни на что, на то, что и слова доброго не стоит. И хочется на самом деле лишь одного: жить не напрасно, жить для того, на что не жалко ни времени, ни себя самого. И только просишь Бога о том, чтобы дал Он тебе разумение и мужества - жить именно так...
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.