Почему сын Юраша не венчался и не крестил ребенка в ПЦУ?
Юраш-старший сообщает что его внука окрестил на Фанаре митрополит Элпидофор. Фото: Facebook
Всем известно, что деятель Андрей Юраш боролся за создание СЦУ. И вот, они получили что хотели. Но вот странное дело: сын Андрея Юраша - Святослав Юраш все таинства для семьи проводит в Турции в КонстП. Вот и теперь Юраш-старший сообщает что его внука окрестил на Фанаре митрополит Элпидофор, а Патриарх Варфоломей уделил благословение. И здесь невольно возникают мысли о том, что Юраш не дурак и понимает, что в глазах большинства православного мира СЦУ так и осталась кучкой раскольников, чьи таинства не признаются в Поместных Православных Церквях. Поэтому приходится мотаться в Турцию к Варфоломею чтобы потом не оказаться в конфузной ситуации, когда кто-то из иерархов одной из поместных Церквей может указать, что ребенок получивший «крещение» в СЦУ не является крещеным.
Товарищ Юраш, а если вы СЦУшникам так не доверяете, то зачем же вы людям это «счастье» навязали? Ведь не у каждого сторонника раскола есть возможность летать на Фанар, чтобы турецкоподданные крестили их детей. Не хорошо это с вашей стороны, товарищ Юраш, хотя ваш жест брезгливости в адрес СЦУ всецело понимаю.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади